ВСТУП
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ
СЛУХУ
1.1
Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушенням слуху
1.2 Особливості розвитку комунікативної поведінки у дітей з порушенням слуху
РОЗДІЛ
2. МЕТОДИ ДОСЛІДЕННЯ РОЗВИТКУ
КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ
2.1 Характеристика
програм з розвитку комунікативної поведінки у
дітей з порушенням слуху
2.2. Опис дослідження комунікативної поведінки у дітей з порушенням слуху у навчальному процесі
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДО ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ
ВИСНОВКИ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність
дослідження. У сучасних умовах зросла увага до
такого соціального феномену, як комунікація. Зміни, які у сучасному світі,
пов'язані з перетворенням індустріального суспільства на
інформаційно-комунікативне, сприяють поширенню комунікації попри всі сфери
суспільства. Комунікативні вміння необхідні будь-якому члену суспільства для
здійснення культурної взаємодії та реалізації своєї особистості. На етапі
розвитку нашого суспільства та освіти однією з центральних науково- практичних
проблем, які привертають увагу, як вітчизняних учених, і зарубіжних фахівців, є
проблема розвитку дітей з порушенням слуху. Відповідно до поглядів вітчизняних
психологів (Л.С. Виготський, А.В. Запорожець, А.М. Леонтьєв, М.І. Лісіна, В.С.
Мухіна, С.Л. Рубінштейн, А.Г. Рузька, Є.О Смирнова, Д. Б. Ельконін та ін)
комунікативні вміння виступають як одна з основних умов розвитку дитини,
найважливішого фактору формування її особистості, нарешті, провідного виду
людської діяльності, спрямованого на пізнання та оцінку самого себе за
допомогою інших людей.
Уміння вступати в
контакти з іншими людьми, встановлювати з ними взаємини багато в чому
визначають майбутній соціальний статус дитини на суспільстві. Комунікативні
вміння – одні з ключових умінь дитини, що зумовлено провідною роллю комунікації
у сучасному інформаційному суспільстві та житті окремої людини. Комунікативні
вміння є базовими інших видів діяльності, супроводжують їх і водночас служать
умовою успішної соціалізації.
Розвиток комунікативних
умінь передбачає навчання, як донести свою думку до співрозмовника. Тут важливе
вміння бути точним. Можливі помилки іноді пов'язані з психологічними
особливостями, такими як замкнутість, сором'язливість, тривожність. Ці
перешкоди шляху до вільного висловлювання своїх думок часто називають
комунікативними бар'єрами. Але слід зазначити, що комунікативні здібності є
вродженими. Розкрити їх у собі може будь-яка людина, доклавши до цього певних
зусиль.
Порушення слуху у
дитини негативно відбивається, насамперед, на її психічному розвитку, обмежуючи
можливості пізнання навколишнього світу, загальмовуючи процес оволодіння
знаннями, вміннями, навичками та розвитку здібностей, задатків і схильностей,
закладені природою кожної конкретної особистості.
У роботах Л.В.
Андрєєвої, Т.Г. Богданова, О.А. Красильникова, H.M. Назарової, М.І. Нікітіної,
Ф.Ф. Рау визначено значущість підвищення ефективності процесу навчання і
виховання дітей, що слабко чують, за допомогою максимального використання
можливостей мовного середовища. При цьому враховуються загальні закономірності
та особливості сприйняття мови, наслідувальна здатність і прагнення дітей, що
слабко чують, до активної та результативної дії (Р.М. Боскіс, Л.С. Виготський,
С.Л. Зиков, Б.Д. Корсунська, Е.І. Леонгард та ін.).
Формування
комунікативних умінь у дітей з порушенням слуху відбувається у процесі
спілкування у колективі, із сім'єю, з однолітками тощо.
Однак у дітей з
порущенням слуху знижена потреба у спілкуванні, як із дорослими, і з
однолітками оскільки мізерний словниковий запас, аграматизми, проблеми розвитку
зв'язного мовного висловлювання ускладнюють формування основних функцій
промови: комунікативної, пізнавальної, регулюючої і узагальнюючої.
Опанування
комунікативними вміннями сприяє соціалізації слабочуючих дошкільнят, підготовці
їх до самостійного життя.
Одним із механізмів
соціалізації П.А. Янн розглядає інтеграцію слабочуючого у суспільство тих, хто
чує. П.А. Янн стверджує, що основна мета міжособистісно-комунікативного методу
полягає у формуванні комунікативної компетенції, за допомогою якої спілкування
в життєвих ситуаціях (у магазині, на вокзалі, на пошті та в установах) стане
доступним для тих, хто погано чує і зрозумілим для оточуючих.
Комунікативні вміння
ставляться до групи ключових, тобто. мають особливу значущість у житті, тому їх
розвитку слід приділяти пильну увагу.
Проте без проведення
спеціальної корекційної роботи діти, що слабко чують, не опановують
комунікативні вміння і приречені на соціальну дезадаптацію. Робота зі засвоєння
дітьми, що слабко чують, соціально значимого досвіду поведінки, умінь
спілкування з оточуючими людьми здійснюється в умовах цілеспрямованого
педагогічного впливу через включення дітей до навчальної та ігрової діяльності,
у доступні галузі побутової та індивідуальної та діяльності з урахуванням
особистих інтересів та можливостей дітей. Необхідний пошук сучасних наукових
ефективних шляхів вирішення цього питання. Таким чином, тема дослідження є
актуальною.
Мета
дослідження: дослідити особливості комунікативної
поведінки у навчальному процесі дітей з порушенням
слуху.
Об'єкт
дослідження: комунікативні вміння дітей, з
порушенням слуху.
Предмет
дослідження: особливості комунікативної поведінки
дітей, що мають порушення слуху у навчальному процесі.
Завдання:
1. Проаналізувати психолого-педагогічна
характеристику дітей з порушенням слуху;
2. Виділити особливості
розвитку комунікативної поведінки у дітей з порушенням слуху;
3. Проаналізувати
організацію, методику та результати роботи з аналізу рівня розвитку
комунікативної поведінки у дітей з порушенням слуху;
4. Дослідити особливості
розвитку комунікативної поведінки у навчальному процесі дітей з порушенням
слуху
При виконанні даної
роботи було використано методи:
аналіз наукової літератури, який був проведений в першому розділі, педагогічне
спостереження за дітьми, бесіда з учнями, педагогічний експеримент, кількісний
та якісний аналіз результатів дослідження у висновках.
Гіпотеза:
комунікативна
поведінка дітей із порушеннями слуху покращиться при навчальному процесі.
База
дослідження - Державна бюджетна дошкільна освітня установа
комбінованого виду № 4. У
дослідженні брало участь 6 дітей, що слабо чують, старшого дошкільного віку.
Практичне
значення дослідження визначається тим, що виділений комплекс
сюжетно-рольових ігор та рекомендації щодо розвитку комунікативних умінь у
дітей з порушенням слуху, можуть бути рекомендовані до використання у
практичній діяльності сурдопедагогів, вихователів.
Робота складається з
вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатків.
ВИСНОВКИ
Аналіз
психолого-педагогічної літератури показав, що зміст комунікативних умінь, що
становлять складні, усвідомлені комунікативні дії, засновані на теоретичних
знаннях та практичної підготовленості до спілкування, визначається з
урахуванням функцій та структури комунікативної діяльності. За змістом дані вміння
у дітей з порушенням слуху поєднують у собі інформаційно-комунікативні,
регуляційно-комунікативні, афективно-комунікативні вміння та вміння
орієнтуватися в умовах зовнішньої ситуації спілкування, планувати зміст акту
спілкування, реалізовувати задумане, підбирати вербальні та невербувати та
відповідати адаптацією своєї комунікативної поведінки.
Результати
опублікованих психолого-педагогічних досліджень свідчать про те, що самостійно,
без цілеспрямованого навчання, комунікативні вміння у даної категорії дітей
розвивається зі значним відставанням від комунікативних умінь однолітків, що
нормально розвиваються. Отже, необхідне створення у навчальному закладі
спеціальних умов розвитку комунікативних умінь у дітей з порушенням слуху.
Педагогам, які працюють зі дітьми, з порушенням слуху необхідно враховувати
самоцінність і особливу значущість дошкільного періоду у формуванні умінь
спілкування; необхідність розвитку та виховання дошкільнят з урахуванням знання
загальних закономірностей розвитку та природної індивідуальності; націлити свою
роботу на пошук та вибір адекватних шляхів, засобів, методів виховання.
У ході проведення
експериментальної роботи було досліджено рівень розвитку комунікативних умінь у
дітей з порушенням слуху та виявлено недостатній рівень їх розвитку.
Використання комплексу
сюжетно-рольових ігор на заняттях з розвитку мови дозволяє більш цікавою і
повною мірою виконувати передбачені програмою навчання та виховання дітей з
порушенням слуху завдання розвитку комунікативних умінь.
Результати, отримані
під час експериментальної роботи, дозволяють дійти до такого висновку, що мети
роботи досягнуто, завдання виконані. Складений комплекс сюжетно – рольових ігор
може бути рекомендований до роботи з дітьми з порушеннями слуху в навчальних
закладах.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андрєєва, Л.В.
Сурдопедагогіка: підручник для вузів. Л. В. Андрєєва. Одеса: Академія, 2015.
572с.
2. Андрєєва, Г.М.
Соціальна психологія. Г.М. Андрєєва. Харків: Аспект Прес, 2019. 375с.
3. Андрущенко, Т.Ю.
Корекційні та розвиваючі ігри для дітей 6 - 10 років: навч. посібник для вузів.
Т.Ю. Андрущенко, Н.В. Карабекова. Миколаїв: Академія, 2014. 93 с.
4. Богданова, Т.Г.
Сурдопсихологія: навч. посібник для студентів вищих педагогічних навчальних
закладів. Херсон: Академія, 2012. 222c.
5. Бодальов, А.А.
Особистість та спілкування. А.А. Бодальов. Харків, 2013. 218 с.
6. Боскіс, PM. Мова та
розвиток аномальних дітей. Основи навчання та розвитку аномальних дітей: Зб.
наукових праць. Р.М. Боскіс, Р.Є. Левина. Миколаїв: Просвітництво, 2015. 170 с.
7. Бушуєва, Г.М.
Комунікативні завдання як формування комунікативних умінь у молодших школярів:
дис. канд. пед. Наук. Г.М. Бушуєва. Кропивницький, 2013. 2006 с.
8. Волкова, К.А.
Використання глухими учнями мовлення як засобу спілкування у позакласний час.
К.А. Волкова. Шляхи інтенсифікації вивчення, навчання та виховання дітей із
вадами слуху. Дніпро, 2016. С. 135 - 141.
9. Вигодська, Г.Л.
Навчання глухих дошкільнят сюжетно-рольових ігор: Г.Л. Вигодська. Харків: Просвітництво,
2015. 218 с.
10. Виготський, Л.С.
Основи дефектології. Л.С. Виготський. Собр. тв.: в 6 т. Одеса, 2013. Т.5. - 368
с.
11. Виготський, Л.С.
Педагогічна психологія: навчальний посібник. Л.С. Виготський. Дніпро:
Педагогіка, 2021. 344 с.
12. Головчиць, Л.А. Гра
у житті дітей з порушеннями слуху. Л.А. Головчиць. Дошкільне виховання
аномальних дітей під ред. Л.П. Носовий. Миколаїв, 2013. С. 92 -105.
13. Дидактичні ігри для
дошкільнят з порушеннями слуху, за ред. Л.А. Головчиць. Одеса, 2013. 167с.
14. Дошкільне виховання
аномальних дітей. за ред. Л.П. Носовий. Харків, 2013. 224 с.
15. Ісеніна, Є.І.
Батькам про психічний розвиток та поведінку глухих дітей перших років життя. Є.І.
Ісеніна. Львів, 2019. 80 с.
16. Зайцева, Г.Л.
Жестове мовлення. Дактилологія: підручник для вузів. Г.Л. Зайцева. Одеса:
Владос, 2014. 191 с.
17. Запорожець, А.В.
Психічний розвиток дитини. А.В. Запорожець. Вибрані психологічні праці 2-х т.
Миколаїв: Педагогіка, 2016. Т. 1. 316 з.
18. Зікеєв, А.Г. Розвиток
мови слабких учнів: посібник для вчителя. А.Г. Зікеєв. Запоріжжя: Педагогіка, 2016.
216 с.
19. Зіменкова, Ф. Н.
Навчання школярів культурі спілкування. Ф.Н Зіменкова, І.І. Соловйова. Школа та
виробництво. 2021. № 1. С. 58 - 59.
20. Зимова, І.А.
Педагогічна психологія: навчальний посібник І.А Зимова. Дніпро: Логос, 2021. 383с.
21. Зикова, Т.С.
Соціально – побутове орієнтування у спеціальних (корекційних) освітніх закладах
I та II виду: посібник для вчителя. Т.С. Зикова, Е.М. Хотеєва. Херсон: Гуманіт.
вид. центр ВЛАДОС, 2013. 200 с.
22. Зиков, С.А.
Методика навчання глухих дітей мови. С.А. Зиков. Маріуполь, 2017. 224 с.
23. Казарцева, О.М.
Культура мовного спілкування: теорія та практика навчання: навчальний посібник.
4-те вид. Київ, Флінта: Наука, 2021.
24. Карабанова, О.А.
Гра у корекції психічного розвитку дитини. О.А. Карабанова. Київ, 2017. 191 с.
25. Колтуненка, І.В.
Розвиток мови у глухих школярів: посібник для вчителя. І.В. Колтуненка. Дніпро:
Просвітництво, 2020. 80 с.
26. Коджаспірова, Г. М.
Словник з педагогіки (міждисциплінарний): для учнів, студентів, аспірантів,
вчителів та викладачів вузів. Г. М. Коджаспірова, А. Ю. Коджаспіров. - Харків:
Бер, 2015. 447 с.
27. Корекційна
педагогіка: Основи навчання та виховання дітей з відхиленнями у розвитку: навч.
посібник для студентів середовищ. пед. навч. закладів. Б.П. Пузанов та ін. за
ред. Б.П. Пузанова. 2-ге вид., Стереотип. Кривий Ріг: Видавничий центр
«Академія», 2019. 141 с.
28. Лапшин, В.А. Основи
дефектології. В.А. Лапшин, Б.П. Пузанів. Запоріжжя, 2021. 213 с.
29. Леонтьєв, А.А
Психологічні проблеми масової комунікації: навчальний посібник. О.О. Леонтьєв. Ірпінь:
Наука, 2014. 228 с.
30. Лінгвістичний
енциклопедичний словник. за ред. В.М. Ірпінь. Миколаїв: Сучасна енциклопедія, 2020.
840 с.
31. Лісіна, М.І.
Спілкування з дорослими у дітей перших 7 років життя: навчальний посібник. М.І.
Лисині. Львів: Педагогіка, 2018. 186 с.
32. Лопатіна, Л.В.
Подолання мовленнєвих порушень у дошкільнят: навч. посібник. Л.В. Лопатіна,
Н.В. Серебрякова. Одеса: Видавництво ОГПУ ім. Герцена: Видавництво «Союз», 2021.
191 с.
33. Методика роботи з
дітьми, які мають порушення слуху. С.Б. Волкова. Дніпро: Медицина, 2013. 257 с.
34. Морозова, Н.Г.
Формування пізнавальних інтересів у аномальних дітей. Н.Г. Морозова. Харків:
Просвітництво, 2019, 280с.
35. Мудрік, А.В.
Спілкування як чинник виховання школярів. дис. д-ра пед. наук. А.В. Мудрік.
Москва, 2014. 414 с.
36. Назарова, Л.П.
Методика розвитку слухового сприйняття в дітей із порушеннями слуху [Текст]:
навч. посібник для вузів. Київ: ВЛАДОС, 2011.
288 с.
37. Немов, Р.С.
Психологія [Текст]: підручник для студентів вищих пед. навч. закладів: у 3 т.
Киїа: Просвітництво: ВЛАДОС, 2017. 639 c.
38. Носкова, Л.П.
Методика розвитку мовлення дошкільнят з порушеннями слуху [Текст]: навч.
посібник для студ. вищ. навч. закладів. Київ: Гуманітар: вид. центр ВЛАДОС, 2014.
344 с.
39. Нікітіна, М.М.
Соціалізація дітей із вадами слуху за умов навчально-виховної роботи
школи-інтернату [Текст]. Соціалізація дітей з вадами слуху засобами
навчально-виховного процесу. Львів, 2017.
40. Основи спеціальної
психології [Текст]: навч. посібник для студ. середовищ. пед. навч. закладів. Київ:
Видавничий центр «Академія», 2012. 480
с.
41. Пенін, Г.М.
Виховання учнів із порушенням слуху у спеціальних (корекційних) освітніх
установах [Текст]: навчальний посібник. Львів: КАРО, 2016. 496 с.
42. Петровський, А.В.
Психологія особистості, що розвивається [Текст]: навчальний посібник. Київ:
Педагогіка, 2017. 308 с.
43. Петрусинський, В.В.
Мистецтво спілкування в іграх [Текст]/В.В. Петрусинський, Є.Г. Розанова, Київ:
Владос, 2017. 157 с.
44. Пономарьова, З.А.
Використання ігрової діяльності для адаптації слабочуючих до спілкування з
оточуючими [Текст], Валеологічні аспекти навчання і виховання слабочуючих.
Львів, 2017.
45. Психологія глухих дітей [Текст], за ред.
І.М. Соловйова [та ін]. Київ, 2011.
46. Психологічний
словник [Текст], за ред. В.В. Давидова. Київ: Педагогіка, 2013. 660 с.
47. Розвиток дітей з
порушеннями слуху: у позаурочній діяльності [Текст]: посібник для вчителя та
вихователя спец. (корекц.) утвор. установ I та II виду. вид. центр ВЛАДОС, 2015.
295 с.
48. Рау, Ф.Ф. Усна мова
глухих [Текст] Київ: Педагогіка, 2013. 304 с.
49. Рау, Ф.Ф. Методика
навчання вимови у школі глухих [Текст]. Київ, 2011. 191 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар