ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КОРЕКЦІЇ У ОСІБ З
ТРАВМАТИЧНИМ ДОСВІДОМ……...6
1.1.
Сучасні теорії розуміння травматичного досвіду……………………….6
1.2.
Наслідки переживання травматичного досвіду………………………..10
1.3.
Специфіка емоційної сфери у осіб з травматичним досвідом………...13
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..20
РОЗДІЛ
2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ОСІБ З ТРАВМАТИЧНИМ ДОСВІДОМ………………………………………………..22
2.1.
Методи та організація дослідження осіб з травматичним досвідом….22
2.2.
Аналіз результатів дослідження емоційної сфери осіб з травматичним досвідом……………………………………………………………………………..27
Висновки до розділу 2……………………………………………………………..41
РОЗДІЛ
3. НАПРЯМКИ РОБОТИ ПСИХОЛОГА З КОРЕКЦІЇ ОСІБ З ТРАВМАТИЧНИМ ДОСВІДОМ………………………………………………..43
3.1.
Програма корекції емоційної сфери осіб з травматичним досвідом….43
3.2.
Оцінка ефективності корекційної програми…………………………...53
3.3.
Практичні рекомендації ефективності корекції емоційної сфери осіб з
травматичним досвідом…………………………………………………………….57
Висновки до розділу 3……………………………………………………………..60
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..62
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….66
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….71
Актуальність теми. Під час
травматичного досвіду психологи-науковці відіграють вирішальну роль не лише в
безпосередній допомозі психологічного відновлення співгромадян, але й у
проведенні цінних досліджень. Це стає особливо важливим у контексті
великомасштабної травматичної події, як наша боротьба за незалежність і
національне виживання, яку зазвичай називають повномасштабною війною. Це є
глибоким прикладом української мужності та незламності, що залишає стійкий
психологічний вплив на все населення.
Наслідки
цього конфлікту очевидні у переміщенні численних людей, дітей та людей похилого
віку, які були змушені покинути свої домівки, переселившись до різних регіонів
країни або навіть за кордон. Дивно, але 44% українців змушені тимчасово ділити
житло з членами сім’ї, причому найбільша частка (54%) на сході та найменша
(39%) на заході. Серед молодшої демографічної групи 50% відчувають розлуку зі
своїми сім’ями, психологічно важке випробування, яке посилюється невизначеністю
возз’єднання сім’ї під час війни [7].
Тягар,
який несуть люди, заслуговує особливої уваги, оскільки вони борються з
адаптацією до нового середовища, водночас піклуючись про потреби дітей і людей
похилого віку. Під час війни цивільні люди стикаються з підвищеним ризиком
через фізичну вразливість, загрозу насильства, що насувається, і вимоги догляду
за дітьми, що часто призводить до переважання депресивних емоційних станів.
Навпаки, чоловіки, як правило, виявляють підвищений рівень агресивності, що відповідь
узгоджується з вимогами війни [6].
На
жаль, вичерпна інформація щодо тенденцій дезадаптації серед цивільного
населення помітно відсутня у загальнодоступних джерелах із браком статистичних
даних. Ця нестача ускладнює кількісну оцінку актуальності проблеми та надання
точних статистичних даних. Серед напруженого воєнного часу виживання має
пріоритет, а статистичні дані про непристосованість залишаються поза увагою.
Однак експерти визнають, що посттравматичні розлади адаптації та пов'язані з
ними емоційні травми неминуче постануть як нагальна проблема для психологів у
післявоєнний період.
Об’єкт дослідження: емоційна сфера осіб
з травматичним досвідом.
Предмет дослідження: особливості
корекції осіб з травматичним досвідом.
Мета дослідження: теоретично вивчити та
емпірично дослідити особливості корекції емоційної сфери у осіб з травматичним
досвідом.
Завдання дослідження:
1)
здійснити теоретичний аналіз літератури з корекції емоційної сфери у осіб з
травматичним досвідом;
2)
емпіричним шляхом дослідити специфіку корекції емоційної сфери у осіб з
травматичним досвідом;
3)
розробити програму корекції у осіб з травматичним досвідом;
4)
надати практичні рекомендації з корекції травматичної сфери у осіб з
травматичним досвідом.
Методи які використовували. Для
досягнення мети дослідження було застосовано різноманітний набір методів, що
охоплює теоретичні, емпіричні і математичні та статистичні підходи.
Теоретичні
методи передбачали комплексний аналіз науково-дослідницьких джерел з акцентом
на розгляді та узагальненні психологічної літератури.
Для
емпіричних методів відносяться різноманітні психолого-діагностичні засоби,
зокрема «Міссісіпська шкала оцінки посттравматичних реакцій» (цивільна версія),
опитувальник Ліз Бурбо, тест «П’ять травм», шкала диференціальних емоцій
Ізарда. К., тест смисложиттєвих орієнтацій Леонтєва Д. А. та опитувальник
«Оцінка нервово-психічної напруженості» Немчин Т.А.
До
математично-статистичних методів відерситься використання критерію Манна-Уїтні,
а статистична обробка даних проводилася за допомогою SPSS Statistics 26.0.
Гіпотеза:
ми припускаємо, що ефективність емоційної корекції у осіб з травматичним
досвідом буде успішною за умови врахування виду психологічної травми ( травми
втрати, травми війни, травми відносин, трансгенераційна травма) та глибини
психотравмуючого досвіду.
Вибірка
дослідження. Дослідження охоплювало дві групи людей загальною кількістю 44
особи віком від 32 до 55 років. Перша група складалася з людей, які були
визначені як сприйнятливі до травматичного досвіду (ТД) протягом дослідження,
тоді як друга група складалася з людей, не схильних до ТД на основі
попереднього тестування.
Структура роботи. Дипломна робота
складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних
висновків, списку використаних джерел та додатків.
ВИСНОВКИ
Люди,
які переживали травматичний досвід (ТД) під час війни, продемонстрували
підвищений рівень травматизації, пов’язаної з неприйняттям і приниженням у
ранньому травматичному досвіді. Це може служити основою для підвищеної
чутливості як до травми війни, так і до вторинної травми від переїзду на нове
місце проживання. Люди з історією серйозної травми в дитинстві продемонстрували
нижчу емоційну стабільність, коли зіткнулися з раптовим початком війни,
бомбардуваннями та подальшим вимушеним переселенням у безпечніші райони,
порівняно з людьми з нижчим рівнем емоційної травми в минулому.
Щодо
порівняння травматичного досвіду українських громадян під час війни слід
зазначити, що люди без ТД під час бойових дій в Україні у своїх емоційно
травматичних переживаннях демонстрували такі травми, як зрада (маска
«контролера»), покинутість (маска «залежної») та несправедливість (жорстка
маска). Ці травми були менш вираженими порівняно з людьми з ТД і, ймовірно, не
мали феномену «склеювання». Захисні механізми, властиві цим ушкодженням,
функціонували адаптивно за відносно сприятливих умов. Наприклад, «контролер»
продемонстрував підвищений контроль над ситуаціями, здатність досягати цілей
(іноді за рахунок інших) і швидке розуміння процесів. «Залежні» шукали
товариства, знаходячи підтримку та підкріплення, необхідні для порятунку та
адаптації в нових умовах, тоді як «жорсткі» демонстрували деяку
відстороненість, емоційну холодність і високу вимогливість до себе, що
дозволяло їм діяти, не піддаючись відчаю в ситуаціях, коли інші можуть
панікувати. Проте тривалий вплив стресових факторів посилював негативні аспекти
цих захисних механізмів, що вказувало на можливе погіршення в майбутньому
міжособистісних стосунків, проблеми з сім’єю та дітьми, виклики професійної
діяльності для цих людей.
Результати
показали, що люди в емоційному стані продемонстрували травматичний досвід,
пов’язаний з п’ятьма типами дитячої травми, причому покинутість і відторгнення
були значно вираженішими порівняно з контрольною групою. При ближчому розгляді
прояви інфантильних травм відторгнення та приниження тісно схожі на описи
«синдрому біженця»: почуття непотрібності, страху, депресії, самотності,
ізоляції, сорому, неповноцінності та нікчемності (відповідає травмі
відторгнення – маска «втікача»). Сором, образа, провина, нікчемність,
пригніченість, приниження, невпевненість, безпорадність і бажання бути гідним
(травма приниженої людини – «залежна» маска). Для порівняння, симптоми
«синдрому біженця», викладені в матеріалах МОЗ України за 2022 рік, включали
відчуття безпорадності, підвищену дратівливість, спалахи агресії, емоційну
відстороненість, нездатність відчувати радість, різкі коливання почуттів від
безмежної вдячності до заздрості до їхнього благополуччя.
Емпіричні
дослідження конкретної групи людей з ТД під час війни показують, що інфантильні
травми відторгнення та приниження важливу відіграють роль у розвитку широко
обговорюваного «синдрому біженця». Важливо визнати, що ці травми, ймовірно,
демонструють елементи взаємного підсилення в емоційному травматичному досвіді,
що вимагає подальших досліджень для обґрунтування цих припущень. У структурі
травматичних емоційних переживань українців під час війни виявлено такі
характеристики: особи без ознак ТД демонстрували значно нижчий, статистично
значущий рівень негативних і тривожно-депресивних емоцій, але значно вищий,
статистично значущий рівень позитивних емоцій. Особи, які демонструють ознаки
депресії, демонструють підвищену виразність таких емоцій, як горе, презирство,
страх і провина, що відрізняє їх від першої групи. Загальний емоційний ландшафт
у цій когорті переважно характеризується емоціями в межах тривожно-депресивного
спектру. Друга група демонструє значні рівні горя, презирства, страху та
провини, що вказує на потенційний зв’язок із дитячими травмами, пов’язаними з
відкиданням і приниженням, що впливає на розвиток ТД. Ці емоції, підкреслені в
порівняльному аналізі, відіграють вирішальну роль у формуванні емоційної сфери
та безпосередньо сприяють прогресуванню ТД. Однак значний рівень інтересу,
здається, частково компенсує цей негативний емоційний аспект. Незважаючи на
збереження функціональності та пристосування до обставин, особи в цій групі
менш ефективні порівняно з особами в групі №1, потенційно не відчуваючи
емоційного задоволення та зменшуючи емоційні ресурси людей з ТД.
Результати
дослідження підкреслюють, що 100% суб’єктів у групі №1 демонструють слабкий
рівень нейропсихологічного стресу, тоді як у групі №2 більша частка (82%)
демонструє слабкий рівень, а решта 18% відчувають помірний рівень
нервово-психічні навантаження. Примітно, що в жодній групі не було виявлено
надмірного рівня нейропсихологічного стресу, що вказує на те, що тілесні прояви
ознак ТД не є значущими на цьому етапі для обох груп.
На
відміну від другої групи, люди без ознак ТД групи № 1 демонструють вірогідно
вищу виразність таких життєвих цінностей, як цілі (U=890, p<0,002), життєва
ефективність (U=673, p<0,046), локус контролю життя (U=695, p<0,0021).
Дослідження узгоджується з точкою зору Леонтьєва Д.А., який стверджує, що життя
набуває сенсу через цілі та задоволення від їх досягнення. Емпіричні дані цього
автора свідчать про негативну кореляцію між загальним показником «значущість
життя» та шкалою депресії, маючи на увазі, що вищі показники осмислених
особистісних орієнтацій у людей без ТД знижують ймовірність розвитку цього
стану.
І
навпаки, люди з ТД демонструють нижчі життєві цілі, що вказує на слабку
орієнтацію на майбутнє. Крім того, їхні «життєві результати», що відображають
минулі досягнення цілей, також нижчі. Ця невідповідність може виникнути
внаслідок інфантильного травматичного досвіду, зокрема травми приниження та
відторгнення, що призводить до почуття непотрібності, страху, депресії,
самотності, ізоляції, сорому, неповноцінності та нікчемності. Унікальний
емоційний ландшафт у цій групі може бути тісно пов’язаний зі структурою
інфантильних травматичних переживань, що охоплюють травму відторгнення
(проявляється у вигляді втікача) і травму приниженої людини (проявляється як
залежність).
Результати
діагностики показують, що приблизно третина учасників виявляють низький рівень
активності, життєрадісності, бадьорості, емоційного тонусу та задоволеності
життям. Примітно, що значна більшість цих людей демонструють підвищений рівень
тривожності та повідомляють про суб’єктивне почуття самотності. Крім того, було
встановлено, що майже половина респондентів борються з депресивним настроєм,
який помітно має когнітивний компонент.
Кореляційний
аналіз підкреслює прямі зв’язки між рівнями депресії, самотності та тривоги,
водночас обернено пов’язуючи ці фактори зі шкалою емоційного тонусу. Це
спостереження узгоджується з результатами різних досліджень.
Основою
запропонованої психокорекційної програми є використання різноманітних методів і
модальностей, таких як групова арт-терапія, ізотерапія, макіяж, ритмотерапія,
музикотерапія, пісочна терапія, лялькотерапія. Ці підходи спрямовані на
регуляцію негативних емоційних проявів, виховання навичок вираження емоцій,
усвідомлення їх походження. Через зняття емоційної напруги, артикуляції
емоційних переживань, самооцінки, взаємоемоційної підтримки, дослідження та
активізації внутрішніх ресурсів, розвитку емоційного інтелекту, налаштування
механізмів реагування на зовнішні впливи, трансформації негативних станів у
позитивні. З них програма спирається на інформацію з багатьох джерел.
Практичні
рекомендації, які випливають із розробленої програми, зосереджені насамперед на
усуненні тривоги, почуття самотності та переживань депресивних настроїв.
Ключові компоненти включають підвищену увагу до власних емоцій, ретельний
аналіз ситуацій і першопричин негативних емоційних станів, самосвідомість,
самоприйняття, пошук емоційної підтримки та розвиток навичок психогігієни.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Блинова О. Є. Соціально-психологічні чинники подолання кризи ідентичності
вимушених мігрантів. Особистість як суб’єкт подолання кризових ситуацій:
психологія, теорія і практика. Кн. 2. Київ – Суми, 2017. С. 162–180.
2.
Венгер О. П., Іваніцька Т. І. Використання біосугестивної терапії для
покращення психологічних процесів внутрішньо переміщених осіб під час війни в
Україні. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2023. № 4. С. 63–69.
3.
Гаврилюк, О. М. Психічний стан та переживання внутрішньо переміщених осіб
внаслідок збройного конфлікту на сході України. Наукові записки. Серія:
Психолого-педагогічні науки. 2018. Т. 46. С. 74-78.
4.
Калашник Н. С. Діагностика та корекція психоемоційного стану внутрішньо
переміщених осіб в контексті збройного конфлікту на сході України. Педагогіка
вищої та середньої школи. 2016. Вип. 50. С. 105-109.
5.
Кердивар В. В. Синдром жертви у внутрішньо переміщених осіб із зони локального
воєнного конфлікту : монографія. Харків : НУЦЗУ, 2021. 142 с.
6.
Кісарчук З. Г. Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових
травматичних подій : метод. посіб. Київ: Ін-т психології ім. Г. С. Костюка,
2015. 206 с.
7.
Михайлик С. І. Психологічні технології стабілізації та підтримки осіб, що
пережили кризові події. Київ. 2022. 68 с.
8.
Спринська З. В. Психологічні особливості внутрішньо переміщених осіб. Теорія і
практика сучасної психології. Загальна психологія, історія психології. 2018.
Вип. 8. С. 50-56.
9.
Спіріна І. Д., С. В. Рокутов, А. В. Шорніков, & Є. С. Феденко Непсихотичні
психічні розлади у внутрішньо переміщених осіб. Український вісник
психоневрології. 2017. 25(3). С. 63-66.
10.
Степанова Є. І., Базика Д. А., Позниш В. А., Ярошенко Ж. С., Студеникина О. М.,
Вдовенко В. Ю., Леонович О. С., Гриценко Т. А. Медико-психологічні проблеми
дітей, переміщених із зони АТО. Медичне забезпечення антитерористичної
операції: науково-організаційні та медико- соціальні аспекти: збірник наукових
праць / за заг. ред. академіків НАН України Цимбалюка В. І. та Сердюка А. М.
Київ. 2016. С. 193-199.
11.
Шевченко О. О. Стан психічного здоров'я внутрішньо переміщених осіб на сході
України в умовах збройного конфлікту. Вісник Чернігівського національного
педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Серія: Психологічні
науки. 2017. Вип. 150. С. 47-52.
12. Ahmed A. A. Psychological Consequences of
War and Displacement on Sudanese Refugees in Cairo. International Journal of
Mental Health and Addiction. 2012. Vol. 10, № 5. P. 714-728.
13. Aronow W.S. , Finzi G. , Yin L. , Maguire
G.P. Post-traumatic stress disorder in internally displaced persons in conflict
zones: A systematic review on its prevalence, risk factors, and treatment
options. Psychology and Neuroscience. 2019. Vol. 12, № 2. P. 149-162.
14. Babenko K. , Kudriavtseva N. Psychosocial
impact of the conflict on internally displaced persons in Ukraine. European
Psychiatry. 2016. Vol. 33. 318 p.
15. Boychenko I. "Features of the
establishment of social and psychological assistance to the ukrainian
population in the conditions of opposing the aggressor." Problems of
Psychology in the 21st Century. 2022. Vol. 16, № 2. P. 58-71.
16. Casanova Dias M. , Coimbra de Matos A. ,
Rijo D. , Lopes J. , Couto M. & Fontaine A. M. Trauma exposure and mental
health outcomes among children in conflict-affected internally displaced
populations: A systematic review. Global Mental Health. 2021. Vol. 8, № 26.
17. Chvertko
L. Financial instruments of social protection of internally displaced persons
in Ukraine. JEL Classification: F52, G2, O1, R11, Q01 P93. 2022. Vol. 102.
18. Kuryliak V. V. Worldview portrait of a
ukrainian refugee." Publishing House “Baltija Publishing. 2022.
19. Kyryliuk Y., Kryvchanska N., Yanchenko N.
Psychological resilience in internally displaced persons in Ukraine: The role
of coping strategies and social support. Journal of Affective Disorders. 2021.
Vol. 294. P. 528-536.
20. Miller K. E. , Rasmussen A. War exposure,
daily stressors, and mental health in conflict and post-conflict settings:
Bridging the divide between trauma- focused and psychosocial frameworks. Social
Science & Medicine. 2017. Vol. 193,
P. 201-209.
21. Miller K. E. , & Rasmussen A. War
exposure, daily stressors, and mental health in conflict and post-conflict
settings: Bridging the divide between trauma-focused and psychosocial
frameworks. Social Science & Medicine. 2017. Vol. 193. P. 201-209.
22. Rabinovych M. , Hromovyak M. , Pavlova T. ,
Iakovenko V. , Serheta
I. , Porotikova K. & Babin I. The
mental health of internally displaced persons: An epidemiological study in a
conflict-affected region of Ukraine. Social Science & Medicine. 2021. Vol.
270, 113678.
23. Rybinska Y. "Psycho-Emotional State of
Ukrainian Soldiers Before Going to the Frontline." BRAIN. Broad Research
in Artificial Intelligence and Neuroscience. 2022. Vol. 13, № 4. P. 182-195.
24. Steel Z. , Chey T. , Silove D. , Marnane C.
, & Bryant R. A. Association of torture and other potentially traumatic
events with mental health outcomes among populations exposed to mass conflict
and displacement: A systematic review and meta-analysis. JAMA. 2009. Vol. 302,
№5. P. 537-549.
25. United Nations High Commissioner for
Refugees (UNHCR). IASC Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in
Emergency. Settings. 2015.
26. Vynnytska,
V., Matsunaga, M., Korol, S.V. & Tsuno, N. Exploring the relationship
between trauma, resilience, and post-traumatic growth among internally
displaced persons in Ukraine. Journal of Loss and Trauma. 2022. Vol. 27, №1. P.
1-17.
27. Zhabchenko, I. A., N. G. Korniets, and S.
V. Tertychna-Telyuk. "Features of hormonal function in pregnant
women-displaced persons." Medicni perspektivi. 2019. Vol. 24, № 2. P.
52-58.
28. Markova M.V., Kozira Poststresovi
dezadaptivni stani na tli sotsialnih zmin: // problem analysis // medical
psychology, 2015. № 1 (37). P. 8-13.
29. Trauma, pain, and psychological distress:
Attentional bias and autonomic
arousal in PTSD and chronic pain.
Carleton, R. Nicholas; Duranceau, Sophie; McMillan, Katherine A.; &
Asmundson, Gordon J. G. Journal of Psychophysiology, 2018. Vol 32(2), P. 75-84.
30. Posttraumatic stress symptoms and marital
adjustment among Israeli combat veterans: The role of loneliness and
attachment.Itzhaky, Liat; Stein, Jacob Y.; Levin, Yafit; & Solomon, Zahava
Psychological Trauma: Theory, Research, Practice, and Policy, 2017. Vol 9(6),
Nov P. 655-662.
31. M. M. Stern, L. B. Stern Repetition and
Trauma: Toward A Teleonomic Theory of Psychoanalysis // Routledge, 2013. 192 p.
32. Wilson J. P., Friedman M.J., Lindy J. D.
Treating psychological trauma and PTSD // Guilford Press. 2012. 470 p.
33. Jeffry E. Young, Janet S. Klosko, Marjorie
E. Weishaar // Schema therapy: A pracritioner’s guide, 1995. Vol. 54, № 4. P.
34-46.
34. Chiara Simeone-DiFrancesco, Eckhard
Roediger, Bruce A. Stevens Schema therapy with couples: A practitioner’s guide to
healing relationships. 2015. Vol. 24, № 2. P. 68-82.
35. The Wiley-Blackwell handbook of schema
therapy: Theory, research and practice. – 2012 Michiel van Vreeswijk, Jenny
Broersen, Ger Schurink Mindfullness and schema therapy: A practical guide.
2014. Vol. 27, № 3. 23 p.
36. Robert L. Leahy Emotional schema therapy.
2015. Vol. 48, № 5. 45 p.
37. A schema therapy approach to the treatment
of posttraumatic stress disorder. Boterhoven de Haan, Katrina L.; Fassbinder,
Eva; Hayes, Chris; & Lee, Christopher W. // Journal of Psychotherapy
Integration, 2019. Vol 29(1), Mar, P. 54- 64.
38. Harmed J., Ashlock L.E., Miller T.W.
Treating post-traumatic stress disorder among Vietnam combat veterans: an
existential perspective // J. Contemp. Psychother. 1993. Vol. 23, №4. С.
281-291.
39. Marcum J.M., Cline D.W. Combat stress
reactions in Iraqi enemy prisoners of war //Bull. Menninger. Clin., 1993. Vol.
57, №4. P. 479-491.
40. Murray J.B. Posttraumatic stress disorder:
A review // Genet. Soc. and Gen. Psychol. Monogr. 1992. № 3. P. 313-338.
41. PTSD amond Israeli former prisoners of war
and soldiers with combat stress reaction: A longitudinal study /Solomon Z.,
Neria Y., Ohry A. et al. // Amer. J. Psychiat., 1994. Vol. 151, №4. P.554-559.
42. Rosner R., Powell S., Butollo W.
Posttraumatic Stress Disorder three years after the siege of Sarajevo //J Clin
Psychol., 2003, Vol. 59, №1. P.41-55.
43. Zaslav M.R. Psychology of comorbid
posttraumatic stress disorder and substance abuse: Lessons from combat veterans
//J. Psychoactive. Drugs.1994. Vol. 26, №4.P. 393-400.
Немає коментарів:
Дописати коментар