БАКАЛАВРСЬКА: Методика діагностики стану сформованості сенсорних здібностей у дітей із аутизмом

  

Предмет: педагогіка, психологія.
Тип роботи: дипломна, ,бакалаврська.
Об'єм роботи: 43 сторінок А4
Унікальність тексту: 89%

Аутизм-розлад, що виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку, що характеризується вираженим і всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування, а також обмеженими інтересами та діями, що повторюються. У США у 2021—2022 роках розлади аутистичного спектру офіційно діагностовані у 2% школярів, що набагато більше порівняно з 1,2% у 2017 році.

Щоб отримати повний текст роботи звертайтесь за контактами, які є на сайті


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СФОРМОВАНОСТІ СЕНСОРНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ ІЗ АУТИЗМОМ

          1.1 Характеристика синдрому раннього дитячого аутизму та соціальних порушень, які він викликає

          1.2 Характеристика порушень сенсорних здібностей у дітей із аутизмом та організація занять фізичною культурою з аутичними дітьми

          1.3 Гра в корекційній роботі з дітьми-аутистами з використанням поведінкової терапії (АВА)

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ СЕНСОРНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ ІЗ АУТИЗМОМ

          2.1. Методи та організація дослідження

          2.2.  Програма проведення корекційних ігор з дітьми із аутизмом для діагностики стану сформованості сенсорних здібностей

РОЗДІЛ 3. ОБГОВОРЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІАГНОСТИКИ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ СЕНСОРНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ ІЗ АУТИЗМОМ

          3.1. Аналіз індивідуальних медичних карток  та динаміки рівня інтелектуального розвитку під час виконання тестів

          3.2. Дослідження динаміки сформованості сенсорних здібностей

          3.3. Результати тесту колірних відносин «Квітка-вісьмиквітка»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Аутизм-розлад, що виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку, що характеризується вираженим і всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування, а також обмеженими інтересами та діями, що повторюються. У США у 2021—2022 роках розлади аутистичного спектру офіційно діагностовані у 2% школярів, що набагато більше порівняно з 1,2% у 2017 році.

На даний момент в Україні відсутні достовірні статистичні дані про частоту розладів аутистичного спектру і, отже, про кількість людей з аутизмом, що пов'язано з недостатньою розробленістю принципів статистичного обліку осіб з даною нозологією. Епідеміологічні дослідження, проведені у різних країнах, показали, що частота прояву дитячого аутизму спостерігається у 3-6 випадках на 10000 дітей. При визначенні методами психологічної діагностики аутизм діагностується до 21-26 випадків на 10 000 дітей.

За даними вітчизняної медичної статистики на 10 000 новонароджених народжується від 15 до 20 дітей із синдромом раннього дитячого аутизму (РДА). Він виявляється у хлопчиків у 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток. При цьому розумові обмеження важкої форми набагато частіше зустрічаються у дівчаток. Аутизм зустрічається у дітей із різними ступенями розумового розвитку. Своєрідність аутистичного розвитку полягає в тому, що аутична дитина, маючи достатні мовні та інтелектуальні можливості, не прагне їх використовувати в реальному житті, у взаємодії з оточуючими.

У засобах масової інформації, проблемі аутизму серйозної уваги не приділяється, а реабілітаційні заходи цієї категорії хворих розроблено недостатньо. Це не дозволяє планувати роботу зі створення системи допомоги людям з аутизмом, правильно оцінити соціальну значущість та масштабність проблеми, планувати систему підтримуваного проживання, професійного навчання та працевлаштування для дорослих з аутизмом.

Методологічна основа та теоретична база дослідження розроблена на наукових знаннях та фундаментальних роботах з навчання та виховання дітей з розладами аутистичного спектру та знаходить витоки у провідних філософських та педагогічних навчаннях Я.-А. Коменського, К. Г. Ушинського, В. А. Сухомлинського, Л. С. Виготського, Я. Корчака, Ш. О. Амонашвілі та ін. Проблема діагностики розумової відсталості та відмежування її від подібних станів отримала висвітлення у працях Т. А. Власенко, Г. М. Дудко, А. Р. Луцький, М. С. Петренко, Лебідь В.В., Миколаєнко О.Є., Каганчук В.Є., Мороз С.С., Мамай І.І., Бабенко Є.Р., Лисюк М.М. Поглиблене вивчення психології та фізіології аномальних дітей (В. І. Білий, Р. М. Бос, А. І. Дячук, Р. Є. Леоненко, Ж. І. Шарф та ін.) дозволяє побачити своєрідність їх розвитку, намітити шляхи корекційно-виховної роботи, обґрунтувати диференційований підхід у процесі навчання.

Труднощі дитини, які страждають на розлади аутистичного спектру, і проблеми його навчання багато в чому обумовлені дефіцитом або неправильним розподілом психофізичного тонусу. Аутичні діти потребують спеціально організованих занять, спрямованих на корекцію та розвиток сенсорних здібностей.

Об'єкт дослідження: процес формування сенсорних здібностей дітей із аутизмом.

Предмет дослідження: методика, спрямована на діагностику сформованості сенсорних здібностей у дітей-аутистів.

Мета дослідження - розробка методики спрямованої на діагностику сформованості сенсорних здібностей у дітей з синдромом аутизму.

Завдання дослідження:

1) охарактеризувати синдром раннього дитячого аутизму та соціальних порушень, які він викликає, а також порушення сенсорних здібностей у дітей із аутизмом та організація занять фізичною культурою з аутичними дітьми;

2) опис ігри в корекційній роботі з дітьми-аутистами з використанням поведінкової терапії (АВА);

3) виявити методи та здійснити організацію дослідження;

4) розробити програми проведення корекційних ігор з дітьми із аутизмом для діагностики стану сформованості сенсорних здібностей;

5) проаналізувати індивідуальні медичні картки  та динаміку рівня інтелектуального розвитку під час виконання тестів;

6) дослідити динаміку сформованості сенсорних здібностей, а також результати тесту колірних відносин «Квітка-вісьмиквітка».

Методи дослідження:

- аналіз літературних джерел;

- педагогічний експеримент;

- педагогічне спостереження;

- аналіз індивідуальних медичних карток;

- педагогічне тестування;

- модифікація колірного тесту для дошкільнят «Квітка-вісьмиквітка»;

- методи математичної статистики.

Практична значимість. Результати даного дослідження, присвячені аналізу впливу ігор на сформованість сенсорних здібностей у дітей з розладами аутистичного спектру, можуть бути використані в практичній роботі інструкторів з фізичної культури, вихователів та батьків.

Наукова новизна. Підібрано індивідуальні та колективні ігри, які можна застосовувати в корекційній роботі з дітьми-аутистами. Апробовано підходи до організації фізкультурних занять з елементами методики поведінкового аналізу (АВА).

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.


ВИСНОВКИ 

При аналізі літературних джерел встановлено, що нині вилікувати аутизм цілком неможливо. Одним із способів послабити його прояви є ігри та ігрові вправи, що розвивають моральні якості, інтелектуальні здібності, сприйняття, підвищують рівень фізичного розвитку, а також коригують комунікативні вміння. Методи ABA (прикладного аналізу поведінки) успішно застосовуються для корекції поведінки при розладах аутистичного спектру та є єдиним підходом з доведеною ефективністю при наданні допомоги дітям з аутизмом.

Таким чином, було розроблено методику проведення занять, що включає як індивідуальні, так і групові ігри для аутичних дітей з використанням елементів методу прикладного аналіз поведінки АВА (Applied Behavioral Analysis).

В експериментальній групі більшу кількість дітей виконало запропоновані тести «Піраміда» та «Поштова скринька» в порівнянні з дітьми контрольної групи, хоча на початку експерименту жодна дитина з обох груп не змогла впоратися із запропонованими завданнями.

При оцінці рухової сфери зі сформованості сенсорних здібностей на початку та по закінченню експерименту статистично достовірні відмінності у виконанні завдань встановлені у дітей контрольної групи лише в одному виді тестів – на статичну рівновагу. У дітей експериментальної групи статистично достовірні покращення встановлені у трьох тестах із чотирьох. У тесті на пропорційність рухів відзначається позитивна динаміка у дітей обох груп, проте помітних поліпшень не виявлено. Це можна пояснити досить складним змістом завдання для дітей із такою нозологією.

Встановлено, що статистично достовірні відмінності результатів після закінчення експерименту у дітей контрольної та експериментальної груп є в результатах трьох тестів із чотирьох, хоча на початку експерименту таких відмінностей не встановлено. У тесті «Пропорційність рухів» статистично достовірні відмінності відсутні.

Встановлено, що при аналізі результатів модифікованого колірного тесту відносин у дітей контрольної групи в більшості випадків проявляється недостатньо позитивний симптомокомплекс. Для дітей експериментальної групи характерно переважання домінуючого позитивного симптомокомплексу.

При введенні ігротерапії у структуру фізкультурних занять встановлено позитивну тенденцію у розвитку інтелектуальної сфери та сенсорних здібностей вихованців, що доводить ефективність застосування ігротерапії для дітей з аутизмом.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Аутизм, ред. проф. Е.Г. Андріюка. Київ: Геотар-мед, 2012. 156 с.

2. Барський Л. Б. Програма виховання та навчання дошкільнят з інтелектуальною недостатністю. Суми: «Книга», 2013. 231 с.

3. Батько Б. Порожня фортеця. Дитячий аутизм та народження Я. Миколаїв: Академічний Проект: Традиція, 2014. 784 с.

4. Вересень А. Відбір дітей у спеціальні дошкільні заклади. Харків: Просвітництво, 2022, 143с.

5. Винник Л.С. Гра та її роль у психічному розвитку дитини. Питання психології. Дніпро, 2016. №6. 75 с.

6. Гліб К. Аутизм: Медичний та педагогічний вплив: Книга для педагогів-дефектологів. Переклад з англ. О.В. Деряєвої, ред. Л.М. Шипіцин, Д.М. Ісаєва. Київ: Гуманіт. ВЛАДОС, 2012.

7. Дмитрук А.А. Корекційно-педагогічна робота з розвитку рухової сфери учнів із порушенням інтелектуального розвитку: навчальний посібник. Київ: Видавництво Київського психолого-соціального інституту; Київ: Видавництво НВО «КОДЕК», 2014. 224 с.

8. Євтушенко Є.А. Корекційно-розвивальне навчання та виховання. Програма дошкільних освітніх закладів компенсуючого виду для дітей із порушенням інтелекту. Львів: Просвітництво, 2015. 87 с.

9. Іваненко Є. С. Дитячий аутизм: діагностика та корекція. Навчальний посібник для студентів вищих та середніх педагогічних, психологічних та медичних навчальних закладів. Чернігів. "Дідактика Плюс", 2014. 345 с.

10. Караван І.Б. В стороні. З досвіду роботи з аутичними дітьми. Тернопіль: Теревінф, 2013. 70 с.

11. Касько В.М. Досвід застосування стандартизованих діагностичних оціночних шкал у комплексній програмі лікувально-корекційної допомоги дітям з розладами аутистичного спектра. Дитячий аутизм: дослідження та практика. 2018 С. 26-58.

12. Кедр Х. Практикум з ігрової психотерапії. Суми: Юпітер, 2020. 230 с.

13. Лебідь К.С. Діти з порушеннями спілкування. Харків: Просвітництво, 2019. 423 з.

14. Лебідь К.С. Діагностика раннього дитячого аутизму: початкові прояви. Луцьк: Просвітництво, 2021. 96 с.

15. Лебиденко В.В. Порушення психічного розвитку на дитячому віці. Київ: Академія, 2014. 234 с.

16. Леоненко О.М. Психологічні основи дошкільної гри. Збірник. психол. тв. В 2 т. Київ: Т. 1. С. 306.

17. Лютий Є. К. Шпаргалка для дорослих: психокорекційна робота з гіперактивними, агресивними, тривожними та аутичними дітьми. Львів: Генезис, 2020. 342 с.

18. Маковський Т. Аутизм: Практичний посібник для персоналу. Українська асоціація допомоги дітям-інвалідам та молодим інвалідам. Київ: 2020. 111 с.

19. Максимчук Є.В. Рівні спілкування. Причини виникнення раннього дитячого аутизму та його корекція з урахуванням теорії Н.А. Бернштейна. Дніпро: Видавництво «Діалог-МІФІ», 2018. 288 с.

20. Максименко Н.Ю. Курс лекцій з дитячої патопсихології. Рівне: Фенікс, 2020. 432 с.

21. Малий С.В. Розвиток умінь та здібностей у дітей дошкільного віку. Теоретичні та методичні матеріали. Вінниця: Видавництво НВО «КОДЕК», 2011. 160 с.

22. Мамайчук І.І. Психокорекційні технології для дітей із проблемами у розвитку. Суми. Мова, 2016. 246 с.

23. Марчук Т.Д. Дитяча практична психологія: підручник. Луцьк: Гардаріки, 2020. 255 с.

24. Мороз Т.І. Поведінкова терапія: Початковий етап. CD-ROM. Запоріжжя: Добро, 2012. 222 с.

25. Прохорчук А.О. Методики діагностики та виміру психічних станів особистості. Миколаїв: ПЕР СЕ, 2014. 242 с.

26. Микільська О.С. Аутична дитина. Шляхи допомоги. Дніпро: Теревінф, 2020. 336 с.

27. Микільська О.С. Діти та підлітки з аутизмом. Психологічний супровід. Миколаїв: Теревінф, 2015. 232 с.

28. Озерецький Н.І. Схема обстеження рівня сформованості моторних та сенсорних процесів у дітей. Невропатологія дитячого віку, Львів, 2015. 221 с.

29. Потапенко Т. Аутизм: від теоретичного розуміння до педагогічного впливу. Книга для педагогів-дефектологів. Харків: Гуманіт. вид. центр ВЛАДОС, 2012.

30. Плаксун Е.В. Характеристика порушень рухової сфери у дітей із аутизмом. Особливості організації занять з корекції та розвитку рухової сфери у дітей з порушеннями аутистичного спектру. Аутизм та порушення розвитку, 2018. № 2. C. 50-62.

31. Плаксун Е.В. Вплив занять за програмою адаптивного фізичного виховання «Моторна абетка» на руховий та психомоторний розвиток дітей з розладами аутистичного спектра. Аутизм та порушення розвитку. 2019. № 4. С. 67-72.

32. Самійленко Н.В. Ігри в школі та вдома: Психотерапевтичні вправи корекційні програми. Дніпро: Нова школа, 2015. 144 с.

33. Збірник ігор та вправ, спрямований на корекцію аутичної поведінки дітей молодшого шкільного віку. Камишлов: ДБПОУ ЗВ «Камишлівський педагогічний коледж», 2016. с.12.

34. Шрам Р. Дитячий аутизм та ABA. Чернівці: Рама Паблішинг, 2013. 223 с.

35. Шунько А.В. Використання методики ABA у фізичному вихованні дітей, які страждають на аутизм. Бюлетень медичних Інтернет‐конференцій, Том 4. № 52014. С. 574-576.

36. Ферина П. Дитячий аутизм. Київ: Просвітництво, 2016, 251 с.

37. Євтушенко Д.Б. Психологія гри. Київ: Владос,2019. 360 з.

38. BodfishJW, SymonsFJ, ParkerDE, LewisMH (2020). «Varieties of repetitive behavior in autism: comparisons to mental retardation». J AutismDevDisord 30(3): 237–43

39. Långström N, Grann M, Ruchkin V, Sjöstedt G, Fazel S (2018). «Ризикові фактори для серйозного offending в autism spectrum disorder: a national study of hospitalized individuals». J InterpersViolence

40. Newschaffer C. J., Croen L. A., Daniels J., Giarelli E., Grether J. K., Levy S. E., Mandell D. S., Miller L. A., Pinto-Martin J., Reaven J., Reynolds

A. M., Rice C. E., Schendel D., Windham G. C. Епідеміологія з autism spectrum disorders. (Англ.) Annual review of public health. 2017. Vol. 28. P. 235-258. - DOI

41. https://www.cdc.gov/media/releases/2013/a0320_autism_disorder.htm

42. http://outfundbel.uа/ Фонд сприяння вирішенню проблем аутизму.

43. http://outfundbel.uа/pro-autizm/esli-neizvestno-kolichestvo-lyudey-s-ras-ignorirovat-autizm-slishkom-prosto.

44. Вікіпедія. Прикладний аналіз поведінки. BE%D0%B9_%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B7_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F


Немає коментарів:

Дописати коментар

Сервис звонка с сайта RedConnect