ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ
1. ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ У СТРУКТУРІ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………………………...10
1.1
Тероризм як форма кримінального конфлікту та детермінанти терористичної
діяльності…………………………………………………………..10
1.2
Поняття тероризму та кримінально-правова характеристика терористичного акту………………………………………………………………..19
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..29
РОЗДІЛ
2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНИХ АКТІВ……………………………………………………...33
2.1
Обставини, які підлягають з’ясуванню при розслідуванні терористичного акту………………………………………………………………..33
2.2 Пошукова діяльність слідчого на початкового
етапу розслідування42
Висновки до розділу 2……………………………………………………………..57
РОЗДІЛ
3. ТАКТИКА ПОШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННІ
ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ………………………………………………………………………………..61
3.1 Особливості тактики пошукової діяльності
слідчого на початковому етапі розслідування терористичного акту…………………………………………60
3.2 Загальні положення тактики пошукової діяльності слідчого на
початковому етапі розслідування терористичного акту………………………….72
Висновки до розділу 3……………………………………………………………..80
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..82
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….88
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….96
ВСТУП
Актуальність
теми.
Обґрунтування вибору предмета дослідження. Останнім часом загроза тероризму
зазнала помітної ескалації. Завдання протидії та стримування є першорядним і
невідкладним завданням для правоохоронних органів у різних країнах практично на
всіх континентах. Відмінною рисою сучасного тероризму є використання ним нових
форм зброї масового знищення, передових технологій і можливостей, які надають
процеси глобалізації. Це призводить до значно більшої втрати людських життів,
колосальних економічних збитків, екологічних наслідків і глобального впливу на
традиційні цінності та психологічний добробут суспільства.
У процесі побудови справжньої
правової держави в Україні, насиченої розвиненими демократичними інститутами, в
умовах економічної та політичної нестабільності та помітного сплеску
злочинності, державні правоохоронні органи стикаються з гострим викликом
ефективного протистояння сучасним реаліям. Серед найбільш небезпечних злочинів
є злочини терористичного характеру, жертвами яких є звичайні громадяни, зокрема
діти, жінки та люди похилого віку, які опиняються в безпосередній близькості
від місця злочину. Слід зазначити, що у зв’язку з продовженням збройного
конфлікту на сході країни спостерігається суттєве збільшення кількості зниклої
зброї, суттєва зміна соціально-психологічного профілю сучасних злочинців і
гостра потреба в тому, щоб кримінологія надала справді ефективний інструментарій.
для розслідування терористичних актів з урахуванням останніх досягнень
науково-технічного прогресу.
Офіційна статистика
свідчить про зростання злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю, за
останні роки. З 2015 по 2020 рік за статтею 258 Кримінального кодексу України
(терористичний акт) зафіксовано 6842 злочини. Проте аналіз статистичних даних
свідчить про вкрай недостатню ефективність боротьби зі злочинами цієї категорії
з боку органів досудового розслідування. Так, у 2019 році з 909 зареєстрованих
кримінальних проваджень лише 6 особам повідомлено про підозру, лише 4 справи
скеровано до суду з обвинувальним актом. У 2020 році з 465 зареєстрованих
проваджень повідомлено про підозру 24 особам, а з 19 проваджень до суду
скеровано з обвинувальним актом лише 4 справи. Це свідчить про непропорційно
низьку кількість притягнених до відповідальності осіб порівняно з виявленими
кримінальними правопорушеннями, підкреслюючи значні проблеми в діяльності
слідчих у цій сфері. Вирішення цих проблем потребує суттєвого перегляду та
вдосконалення відповідних криміналістичних методологій.
У центрі уваги даного
розслідування пошукова діяльність слідчого, що виникає у зв’язку з досудовим
розслідуванням терористичного акту, при цьому першочерговим предметом перевірки
є методика розслідування таких актів.
Теоретичні основи
методики розслідування злочинів висвітлені в наукових працях як вітчизняних,
так і зарубіжних дослідників, серед яких Т. В. Авер’янова, В. П. Бахін, Р. С.
Бєлкін, А. І. Вінберг, І. О. Возгрін, А. Ф. В. Салтевський, В. В. Тищенко, Р.
Л. Степанюк, В. Ю. Шепітька, М. Г. Щербаківський, М. П. Яблоков та ін. Крім
того, розвиток кримінально-правової характеристики, пов’язаної з цими
питаннями, широко висвітлено в працях відомих вітчизняних вчених-юристів, таких
як Антипенко В. Ф., Зеленецький В. С., Ліпкан В. А., Ємельянов В. П. та інших
представників вітчизняної кримінально-правової та кримінологічної школи.
Криміналістичні аспекти розслідування тероризму знайшли ґрунтовне дослідження в
працях М. М. Букаєва, Ж. В. Вассалатій, В. Г. Гузіков, О. В. Ісаков, О. М.
Коршунова, М. О. Ленка, А. Г. Марутін, Г. В. Скубі, А. О. Степанов та ін.
Тим не менш, більшість
наукових доробків авторів створено на основі практики розслідування
терористичних злочинів в іноземних державах та інших процесуальних норм. У
сфері вітчизняної криміналістики залишається помітним брак досліджень щодо
розробки єдиної, ефективної, науково обґрунтованої програми розслідування
терористичного акту. Ця порожнеча стає особливо відчутною в нинішньому
контексті погіршення криміногенної ситуації в Україні, яка позначена військовим
протистоянням, ескалацією конфліктного потенціалу, що випливає з відкритих і
прихованих суспільних протиріч, зокрема, підвищення терористичної загрози з
боку ісламських терористичних організацій, надмірної політизації суспільства, і
поява нових видів і форм терористичної діяльності. Саме ці обставини
підкреслюють актуальність і своєчасність обраної теми дослідження.
Тема дипломної тісно
пов’язана з основними положеннями Стратегії реформування судоустрою, судоустрою
та суміжних правових інститутів на 2015-2025 роки, затвердженої Указом
Президента України від 20.05.2015 № 276; Національна стратегія у сфері прав
людини, схвалена Указом Президента України від 25 серпня 2015 року № 501;
Стратегії розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук
України на 2016–2026 роки, затвердженої рішенням загальних зборів НАПрН України
03.03.2016 р.; та Перелік пріоритетних напрямів наукового забезпечення
діяльності органів внутрішніх справ України на 2015-2025 рр., затверджений
наказом МВС України від 16.03.2015 р. № 275.
Метою
дослідження є вдосконалення теоретичних основ та
формування оптимальних практичних рекомендацій щодо методики пошукової
діяльності слідчого на початковому етапі розслідування терористичного акту.
Для досягнення цієї
головної мети були окреслені наступні наукові завдання:
- вивчіть сутність тероризму
як форму кримінального конфлікту та детермінанти терористичної діяльності
- визначте характерні
ознаки поняття тероризму та кримінально-правову характеристику терористичного
акту
- встановити обставини,
які підлягають з’ясуванню при розслідуванні терористичного акту
- охарактеризувати пошукову
діяльність слідчого на початкового етапу розслідування
- дослідити особливості
тактики пошукової діяльності слідчого на початковому етапі розслідування
терористичного акту
- проаналізувати загальні
положення тактики пошукової діяльності слідчого на початковому етапі розслідування
терористичного акту.
Об’єктом
дослідження є пошукова діяльність слідчого на
початковому етапі розслідування, що виникає у зв’язку з початковим етапом
розслідування терористичного акту.
Предметом
дослідження виступає методика розслідування слідчими
на початковому етапі розслідування терористичного акту та його пошукова
діяльність.
Щодо використаних методів дослідження, то дипломна
спирається на методологічну основу, яка ґрунтується на загальнонауковому
діалектичному методі осягнення дійсності, доповненому поєднанням конкретних
наукових методів, а саме:
Історико-правовий
метод, застосований у дослідженні історичних витоків тероризму як
соціально-політичного явища: Л. Авер’янова, К. Бахін, А. Бєлкін, П. Вінберг, О.
Возгрін, Я. Салтевський, Т. Тищенко, Н. Степанюк, К. Шепітька, Я. Щербаковський,
Д. Яблоков.
Порівняльно-правовий
метод, застосований при дослідженні вітчизняного та зарубіжного законодавства
щодо правового регулювання протидії тероризму як суспільно небезпечному
злочинному діянню Н. Антипенко, Д. Зеленецький, Г. Ліпкан.
Системно-структурний
метод, що використовується при формуванні криміналістичної характеристики
терористичного акту, типізації та систематизації слідчих ситуацій на
початковому етапі, розробці системи типових слідчих сценаріїв: К. Букаєв, З. Вассалатій,
Р. Гузіков, Д. Ісаков, К. Коршунова, Н. Ленка, Я. Марутін, К. Скубі, Б. Степанов.
Формально-логічний
метод, застосований при формуванні пропозицій щодо внесення змін до чинного
Кримінально-процесуального кодексу України щодо процесуального забезпечення
досудового розслідування терористичного акту: Ю. Авер’янова, С. Бахін, Е. Бєлкін,
А. Вінберг, Г. Возгрін, П. Салтевський, Т. Тищенко, К. Степанюк, Л. Шепітька, К.
Щербаківський, Д. Яблоков.
Метод моделювання, який
використовується при розробці криміналістичних рекомендацій щодо організації та
планування розслідування терористичного акту, уточнення тактики проведення
різноманітних слідчих дій та операцій: В. Букаєв, О. Вассалатій, С. Гузіков, А.
Ісаков, Н. Коршунова, А. Ленка, К. Марутін, Б. Скубі, П. Степанов.
Статистичні та
соціологічні методи, що застосовуються при аналізі статистичних звітів,
узагальненні матеріалів кримінального провадження, опитуванні слідчих і
оперативних працівників з метою оптимізації розслідування аналізованої
категорії злочинів: О. Аверьянова, С. Бахін, А. Бєлкін, К. Вінберг, Б. Возгрін,
О. Салтевський, Т. Тищенко, С. Степанюк, А. Шепітька, К. Щербаківський, Н. Яблоков.
Емпіричну основу цього
дослідження складають дані опитування 133 слідчих та оперативників ГУ
Нацполіції та СБУ в Харківській та Київській областях, а також аналітичні
матеріали кримінальних проваджень за фактами терористичних актів у період з
2014 р. та 2023 р. Крім того, статистичні та аналітичні дані МВС України, СБУ,
Генеральної прокуратури України, Інтерполу, а також великий особистий досвід
автора як працівника правоохоронних органів сприяють цьому. емпірична основа.
Наукова новизна напрацювань
полягає у врахуванні в дипломній досягнень криміналістичної науки та сучасної
слідчої практики для вирішення теоретичних питань та надання практичних
рекомендацій щодо початкового етапу розслідування терористичного акту. Ці внески
вважаються ключовими для розвитку методів криміналістичної експертизи, теорії
кримінального процесу та практичних зусиль правоохоронних органів.
У дипломній роботі
всебічно досліджено «криміналістичну характеристику терористичного акту»,
окреслено динамічний взаємозв’язок усіх елементів у його системі на основі
конкретного способу вчинення злочину. Це дослідження послужило основною
детермінантою для появи нових типів терористичних актів, передбачуваних
тенденцій в еволюції терористичної діяльності та перспективного переходу до
кібер- та біологічного тероризму при збереженні існуючих форм терористичної
діяльності.
Крім того, у дипломній
розкрито засади та тактику проведення негласних слідчих дій у контексті
розслідування терористичного акту. Обґрунтовано необхідність додаткового
врегулювання процесуальної форми цих судочинств. Наголошувалося на необхідності
внесення змін до чинного Кримінально-процесуального кодексу України щодо
чіткого врегулювання організаційно-правової форми взаємодії в пошуковій діяльності
в складі слідчо-оперативної групи. Це позиціонувалося як найбільш оптимальний і
ефективний вид взаємодії під час розслідування терористичного акту.
У дослідженні
продовжено розвиток положень щодо сутності тероризму як соціально-політичного
явища, розглядаючи його історичний розвиток як детермінанту сучасної
терористичної діяльності. Розширено підходи до розуміння поняття тероризму в
рамках міжнародного та національного законодавства України. Крім того, у дипломну
внесено положення щодо форм взаємодії слідчих та оперативних підрозділів під
час досудового розслідування терористичного акту. Також було розширено
положення щодо сучасних можливостей судових експертиз як основного
процесуального засобу використання спеціальних знань під час розслідування терористичного
акту.
Практичне значення
отриманих результатів полягає в можливості застосування сформульованих
висновків, положень, рекомендацій, пропозицій. Вони можуть бути використані в
практичній діяльності слідчих та оперативних працівників для підвищення
ефективності досудового розслідування терористичного акту. Крім того, вони
можуть бути корисними в освітній сфері, допомагаючи в підготовці підручників і
навчальних посібників у галузі кримінології та викладанні спеціалізованих
курсів з розслідування конкретних видів злочинів. Крім того, отримані
результати можуть сприяти подальшому вдосконаленню криміналістичної методики
розслідування терористичного акту шляхом дослідницької роботи.
Структура
роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел,
який складається із 90 джерел і
додатків. Загальний обсяг дипломної охоплює 100 сторінки, основний текст займає
90 сторінок.
ВИСНОВКИ
У
дипломній пропонується розв’язання наукової проблеми, спрямоване на
удосконалення теоретичних засад та розвиток основ методики розслідування
терористичного акту. Висновки проведеного дослідження, що відзначаються певним
ступенем новизни, включають:
Сучасний
тероризм являє собою якісно самобутнє явище, що є унікальним проявом
кримінального конфлікту. Це передбачає використання ідеології насильства як
інструменту для залякування, погроз і нагнітання страху, спрямованого на
досягнення політичних, ідеологічних або власних цілей суб’єктами терористичної
діяльності. Відмінною рисою сучасного тероризму є ідеологічне маскування
політичних або корисливих мотивів, злиття терористичної діяльності з
міжнародною загальною злочинністю та використання процесів глобалізації та інтеграційних
тенденцій терористичними структурами для посилення впливу терористичної
ідеології в усьому світі.
Під
тероризмом розуміють публічно вчинені суспільно небезпечні злочинні діяння чи
загрози, що полягають у організаційному, фінансовому, матеріальному чи
технічному сприянні здійсненню окремих або серії терористичних актів. Ці дії
спрямовані на розпалювання терору, паніки, створення атмосфери безнадійності,
депресії та неспокою для здійснення прямого чи опосередкованого впливу на
владних посадовців, сприяючи таким чином конкретним діям на користь терористів
або реалізації відповідного комплексу політичних, соціальних, або економічні
заходи в їх інтересах.
Криміналістична
характеристика, як практичний аспект, служить інформативним інструментом у
рамках окремої методології розслідування. Це науково-методичний інструментарій,
орієнтований на слідчу практику, що дає змогу слідчим отримати знання про
конкретний вид злочину, його характерні ознаки та проаналізувати вихідну
інформацію про злочин на його початкових стадіях. Це сприяє виявленню
взаємозв’язків і взаємозалежностей між його окремими елементами, отриманню
даних про раніше невідомі обставини, проведенню версійного аналізу та вирішенню
інших слідчих завдань у рамках конкретного кримінального провадження.
Криміналістична
характеристика терористичного акту визначається як система криміналістично
значущих відомостей про елементи механізму вчинення цих злочинів та їх
співвідношення. Це є предметно-інформаційною основою для розробки
науково-методичних рекомендацій для слідчої практики та має самостійне
практичне значення для систематизації та аналізу вихідної інформації про
теракт, формулювання та перевірки слідчих гіпотез, вирішення інших слідчих
завдань у рамках конкретного слідчого сценарію.
Криміналістична
характеристика аналізованих злочинів охоплює такі елементи, як способи
підготовки, вчинення та приховування злочину; характеристика злочинної та
терористичної групи; обставини теракту; відомості про особу потерпілого; засоби
та знаряддя, використані при вчиненні злочину; та описи типових слідів
терористичної діяльності.
До
сучасних методів терористичного акту відносяться: 1) підрив за допомогою
дистанційних детонаторів; 2) приведення в дію вибухових механізмів шляхом
самодетонації; 3) напад із застосуванням зброї; 4) контактне або дистанційне
ініціювання запалювання; 5) збройне захоплення заручників; 6) розповсюдження
отрутохімікатів, біологічних засобів або радіоактивних елементів; 7) здійснення
кібератаки (атаки на комп’ютерні та/або телекомунікаційні мережі). Злочинці
враховують найбільш сприятливі умови під час теракту і обирають спосіб,
виходячи зі своїх професійних здібностей, індивідуальних навичок і можливостей.
Вирішальною
складовою криміналістичної характеристики терористичного акту з огляду на його
конкретну інформаційну значущість є спосіб приховування. Йдеться про прийоми
приховування підготовки до вчинення терористичних актів і способи приховування
слідів злочину. Приховування справжніх цілей терористичного акту слід
розглядати як окрему форму приховування такого акту. Ідеологічне підґрунтя
терористичної діяльності може ефективно маскувати політичні чи геополітичні
стратегії, спрямовані на послаблення або усунення політичних противників,
отримання повного контролю над природними ресурсами, ланцюгами виробництва та
збуту, а також галузями промисловості. Водночас за різноманітними релігійними,
націоналістичними чи ідеологічними цілями тероризму можуть ховатися справжні
цілі, такі як перерозподіл кримінальних сфер впливу чи перенаправлення
фінансових потоків у сегмент економічного бізнесу.
Організаторами
терористичних актів є, як правило, чоловіки зрілого віку (35-55 років) з вищою
освітою, високим інтелектуальним рівнем, корумпованими зв'язками у владних та
управлінських структурах. Безпосередніми виконавцями, як правило, є молоді люди
(18-35 років) з високою фізичною підготовкою, досвідом участі в бойових діях,
часто судимими за корисливі та насильницькі злочини. Жінки, неповнолітні або
люди з розумовими вадами також можуть бути залучені. Для вербування потенційних
зловмисників використовуються соціальні мережі в Інтернеті, зокрема приватне
спілкування в чаті та запрошення до тематичних груп. Вербувальники, часто члени
псевдорелігійних структур чи сект, використовують психологічні прийоми для
маніпулювання свідомістю, спонукаючи осіб до певної форми поведінки та
готовності пожертвувати своїм життям та особистою безпекою.
Жертвами
терористичного акту є представники органів державної влади, місцевого
самоврядування, громадських об'єднань, керівники комерційних структур,
військових формувань — спеціально уповноважені посадові особи, які виконують
службові повноваження. Жертвами також можуть стати звичайні громадяни або особи
з певних соціальних груп, які випадково перебувають у місцях масового скупчення
людей. Смерть цих жертв може викликати широкий суспільний резонанс і викликати
масову паніку. Залежно від індивідуально-психологічних особливостей жертви
можуть проявляти різні поведінкові наслідки емоційних переживань, таких як жах,
тривога, паніка, що є реакцією організму на стресові подразники.
Обставини
вчинення терористичного акту передбачають суспільно-політичні та
соціально-економічні умови, явища та процеси на території держави протягом
певного періоду часу. До цих обставин належать і фактори об’єктивної реальності
під час самого терористичного акту — замаху на певне місце та час, — які
безпосередньо сприяли чи перешкоджали терористам у реалізації їхніх злочинних
намірів.
Вибір
того чи іншого засобу чи знаряддя злочину під час реалізації терористичних намірів
визначається насамперед обраним способом вчинення кримінального правопорушення.
Зловмисники можуть використовувати різні знаряддя та засоби, у тому числі
вибухові пристрої, стрілецьку зброю, технічні засоби для підпалу, легкозаймисті
матеріали, горючі речовини та інші предмети. Сліди терористичних актів
пов'язані з використовуваним способом і можуть бути виявлені безпосередньо на
місці злочину або на місці підготовчих дій. Ці сліди охоплюють речові докази
(докази вибухів, підпалів, застосування вогнепальної зброї, розповсюдження
отруйних речовин), ідеальні докази (пам’ятні образи у свідомості потерпілих,
очевидців, підозрюваних) та віртуальні докази (сліди комп’ютерної інформації).
Ретельне
з’ясування всіх фактичних відомостей, що стосуються розслідуваної події чи її
окремих елементів, що є предметом доказування у кримінальному провадженні щодо
терористичного акту, є складним без урахування особливого механізму
терористичної діяльності та характерних для цієї категорії криміналістичних
характеристик. злочинів. Важливо визнати, що перелік цих обставин може включати
факти та інформацію допоміжного, орієнтовного характеру в процесі доказування.
Їх встановлення має криміналістичне значення для отримання додаткових
беззаперечних доказів щодо розслідуваної події та винності винного. Така
перспектива підкреслює думку про те, що обставини, виявлені під час
розслідування терористичного акту, слід розглядати як самостійний і невід’ємний
елемент у межах окремої криміналістичної методики.
На
початковому етапі розслідування терористичного акту можуть бути типові сценарії
розслідування: 1) ознаки терористичного акту очевидні, особа терориста
встановлена, його затримано як підозрюваного; 2) терористичний акт
підтверджено, злочинець відсутній, але наявна інформація сприяє організації
розшуку; 3) терористичний акт підтверджено, а винний загинув внаслідок вибуху,
підпалу, нещасного випадку або з інших причин; 4) умисне спричинення тяжких
наслідків встановлено, однак характер, мотиви та цілі події потребують
додаткового розслідування. Для кожного сценарію формулюються відповідні слідчі
гіпотези, які охоплюють характер інциденту, приналежність підозрюваного до
терористичних угруповань, мотиви терористичного акту, методи ініціювання
(вибух, підпал тощо), придбання зброї, участь інших терористів тощо.
Розслідування
терористичного акту вимагає ретельної організації, особливо щодо створення
безпечних умов для реалізації тактичного задуму слідчого, створення оптимальних
умов для розслідування, налагодження тісної взаємодії з громадськістю та ЗМІ в
атмосфері терору та суспільного негаразду. Злагоджена
організаційно-управлінська діяльність слідчо-оперативної групи — форми
колективного розшуку — дозволяє раціонально поєднувати сили, методи і засоби.
Така оптимізація сприяє ефективному збору та дослідженню доказової інформації,
створює сприятливі умови для залучення результатів розслідування до
кримінального провадження. Для посилення процесуальної безпеки пропонується
внести до чинного КПК України норми, які дозволять перевірку заяв і повідомлень
про вчинене кримінальне правопорушення до початку досудового розслідування,
можливо, із залученням експертних висновків у встановлений строк.
Взаємодія
слідчого з оперативними підрозділами повинна здійснюватися з дотриманням
основних принципів формування та діяльності слідчо-оперативної групи. Ці
принципи створюють необхідні організаційні умови для досягнення спільних цілей,
забезпечення якості, всебічності та ефективності розслідування. Основними
принципами є послідовне планування слідчо-оперативних заходів, нерозголошення
конфіденційної інформації (збереження слідчої таємниці), пріоритетність
процесуального керівництва, постійна взаємодія, постійний спеціалізований
характер діяльності слідчо-оперативної групи, стабільність її учасників. Рекомендовано
пропозиції щодо доповнення чинного Кримінально-процесуального кодексу України
відповідними положеннями щодо організаційних форм взаємодії слідчо-оперативної
групи та чіткого розмежування компетенції слідчих і оперативних працівників.
Ефективність
досудового розслідування терористичного акту безпосередньо залежить від
ретельної підготовки, своєчасного проведення та якості пошукової діяльності
слідчого на початковому етапі розслідування. Ці дії спрямовані на оцінку
первинної інформації про злочинну подію, виявлення безпосередніх ознак злочину,
документування та вилучення речових і слідових доказів, усвідомлення масштабів
і характеру наслідків вчинених терористичних актів, збір необхідної попередньої
інформації. Ця інформація має вирішальне значення для формулювання та
підтвердження слідчих гіпотез, вибору подальших слідчих шляхів та встановлення
всіх осіб, причетних до вчинення злочину.
Основним
завданням проведення пошукової діяльності слідчого у рамках розслідування
терористичного акту є всебічне встановлення можливих місць перебування всіх
співучасників злочину. Це передбачає вивчення їхніх особистостей, сімейних,
соціальних і кримінальних зв’язків, а також розуміння мотиваційної основи та мети
злочину. Застосування цих негласних засобів дозволяє перевірити приналежність
підозрюваного до терористичних чи екстремістських угруповань, перевірити засіб
вчинення злочину, дослідити речі та документи, що вказують на особу
зловмисника, виявити інші доказові дані, що мають важливе значення для
кримінального провадження. Обґрунтовується доцільність додаткового врегулювання
процесуальної форми проведення пошукової діяльності, наголошується на
необхідності балансу між отриманням достовірної доказової інформації та
забезпеченням прав і свобод людини.
СПИСОК ВИКОРНИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абламський С.Є., Юхно О.О., Лук’яненко
Ю.В. Взаємодія слідчого з іншими органами і підрозділами при розкритті та
розслідуванні кримінальних правопорушень: навчальний посібник / за заг. ред.
О.О. Юхна. Харків: Харк. нац. ун-т внут. справ, 2017. 152 с.
2. Адамова М. А. Феномен участі жінок у
терористичній діяльності. Історія, релігія, політика. 2013. №1 (7). С. 105-107.
3. Аленін Ю. П. Початок досудового розслідування
за КПК України 2012 р. // Юридичний часопис НАВС України. 2013. № 1. С.
198–203.
4. Бахін В.П. Тактика допиту: навчальний
посібник: Київ: Правник, 1997. 64 с.
5. Біленчук П.Д., Гель А.П., Семаков Г.С.
Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів: навч.
посіб. Київ: МАУП, 2007. 512 с.
6. Букаєв Н.М., Васалатій Ж.В. Методика
розслідування злочинів терористичного характеру монографія. Москва:
Юрлітінформ, 2010. 160 с.
6. Веліканов С.В. Класифікація слідчих
ситуацій в криміналістичній методиці: автореф. дис канд. юрид. наук: 12.00.09.
Харків, 2002. 19 с.
7. Весельський В. Криміналістична
характеристика злочинів. Право України. 2001. №5. С.112–114.
8. Весельський В.К. Концептуальні основи
тактики слідчих дій (слідчий огляд, допит, призначення і проведення судових
експертиз). Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і
практика). 2012. № 2 (28). С. 151–158.
9. Взаємодія при розслідуванні економічних
злочинів: монографія / А.Ф. Волобуєв, І.М. Осика, Р.Л. Степанюк та ін.; за заг.
ред. А.Ф. Волобуєва. Харків: Курсор, 2009. 320 с.
10. Волобуєва О.О. Взаємодія слідчого з
фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин: дис канд. юрид.
наук. Донецьк, 2006. 236 с.
11. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики
розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва: монографія. Харків: Ун-т
внутр. справ, 2000. 336 с.
12. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної
методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: дис. ...
докт. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2001. 427 с.
13. Волобуєв А.Ф. Тактика допиту: лекція.
Харків: Ун-т внутр. справ. 1997. 28 с.
14. Волобуєв А.Ф., Проценко М.В. Тактичні
операції при розслідуванні злочинів, ученених організованими групами. Вісник
Харківського національного університету внутрішніх справ. 2008. № 40. С.
103–111.
15. Готвянська М.А. Обстановка вчинення
злочину, пов’язаного з утягненням неповнолітніх у злочинну діяльність (окремий
аспект). Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.
Дідоренка. 2016. Вип. 4 (76). С. 177–183.
16. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: автореф. дис канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків,
2000. 19 с.
17. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: навч. посіб. Харків: ХНУ
імені В.Н. Каразіна, 2007. 116 с.
18. Даньшин М.В. Слідчі ситуації початкового
етапу розслідування терористичного акту. Теорія та практика судової експертизи
і криміналістики. 2007. Вип. 7. С. 51–57.
19. Даньшин М.В., Обаль О.О. Взаємодія слідчого
з оперативними підрозділами при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій у
кримінальних провадженнях щодо економічних злочинів. Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2019. № 38. С.
172–175.
20. Даньшин М.В., Попов В.Ю. Особливості
організації розслідування терористичного акту. Право.ua. 2020. № 1. С. 71–76.
21. Експертизи в судовій практиці: навч. посіб.
/ В.Г. Гончаренко, В.Є. Бергер, Л.П. Булига та ін. Київ: Либідь, 1993. 197 с.
22. Ємельянов В.П. Антитерористичне законодавство:
поняття, система, шляхи вдосконалення: монографія. Харків: Право, 2016. 88 с.
23. Журавель В. Криміналістична характеристика
злочинів: проблеми формуванння та застосування. Вісник Академії правових наук
України. 2008. № 4. С. 202–213.
24. Журавель В.А. Обставини, що підлягають
з’ясуванню, у структурі криміналістичної методики. Теорія та практика судової
експертизи і криміналістики. 2010. Вип. 10. С. 12–20.
25. Зарубей В. Криміналістична характеристика
злочинів: поняття, зміст, значення для розслідування. Право України. 2007. № 9.
С. 86–89.
26. Інструкція з організації взаємодії органів
досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у
попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень: Наказ МВС
України від 14.08.2012 р. № 700. URL:
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MVS391.html (дата звернення:
12.04.2020).
27. Канцір В.С. Наукознавча інтерпретація
тероризму як деструктивного системно-соціального явища. Вісник Національного
університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2014. № 801. С. 174–179.
28. Канцір
В.С. Сутнісні характеристики сучасного
тероризму. Університетські наукові записки. 2009. № 3 (31). С. 184–189.
29. Керевич О.В. Інститут негласних слідчих
(розшукових) дій за новим КПК. Право і суспільство. 2012. № 5. С. 140–144.
30. Керевич О. В. Основні напрямки взаємодії
слідчих та оперативних підрозділів ОВС при оголошенні в розшук підозрюваного.
Вісник кримінального судочинства. 2015. № 1. С. 49–53.
34. Клименко Н.І., Комісарова Н.О., М.Л.
Комісаров Сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку та підвищення
ефективності судових експертиз: навч.-метод. посіб.; за ред. Н.І. Клименко.
Донецьк: Цифрова типографія, 2012. 234 с.
35. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному
процесі України. Київ: Юрінком Інтер, 2006. 632 с.
36. Колесник В.А., Гора І.В. Криміналістика в
протидії використанню вибухових пристроїв, вогнепальної зброї та обігу
наркотиків: навч. посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2017. 400 с.
37. Коновалова В. Тероризм: проблеми методики
розслідування злочинів. Вісник Академії правових наук України. 2003. № 2-3
(33-34). С. 721–732.
38. Криміналістика. Академічний курс: підручник
/ Т.В. Варфоломеєва, В.Г. Гончаренко, В.І. Бояров та ін. Київ: Юрінком Інтер,
2011. 504 с.
39. Криміналістика: навч. посіб. / за ред. А.Ф.
Волобуєва. Київ: КНТ; Самміт-Книга, 2011. 504 с.
40. Криміналістика:
підручник: у 2 т. Т. 1 / А.Ф. Волобуєв, М.В. Даньшин, А.В. Іщенко та ін.; за
заг. ред. А.Ф. Волобуєва, Р.Л. Степанюка, В.О. Малярової. Харків: Харків. нац.
ун-т внутр. справ, 2018. 384 с.
41. Криміналістика: підручник: у 2 т. Т. 2 /
А.Ф. Волобуєв, О.В. Одерій, Р.Л. Степанюк та ін.; за заг. ред. А.Ф. Волобуєва,
Р.Л. Степанюка, В.О. Малярової. Харків: Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2018. 312
с.
42. Криміналістика: підручник / В.В.
Пясковський, Ю.М. Чорноус, А.В. Іщенко, О.О. Алєксєєв та ін. Київ: Центр
учбової літератури, 2015. 544 с.
43. Криміналістика: підручник / В.Ю. Шепітько,
В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін. / за ред. проф. В.Ю. Шепітька. 4-е вид.,
перероб. і доп. Харків: Право, 2008. 464 с.
44. Криміналістика: підручник: у 2 т. Т. 1 /
В.Ю. Шепітько, В.А. Журавель, В.О. Коновалова та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька.
Харків: Право, 2019. 456 с.
45. Криміналістика: підручник: у 2 т. Т. 2. /
В.Ю. Шепітько, В.А. Журавель, В.О. Коновалова та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька.
Харків: Право, 2019. 328 с.
46. Попов В.Ю. Способи приховування
терористичного акту, вчиненого в умовах воєнного стану. Тенденції розвитку юридичної
науки в інформаційному суспільстві: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м.
Одеса, 28 грудня 2018 р.). Одеса: Національний університет «Одеська юридична
академія». С. 169–172.
47. Попов В.Ю. Щодо проблеми криміналістичного
аналізу особи терориста. Актуальні питання судової експертизи і криміналістики:
збірник матеріалів Міжнарод. наук.-практ. конф., присвяченої 150-річчю з дня
народження Засл. проф. М.С. Бокаріуса (м. Харків, 18-19 квітня 2019 р.).
Харків: ХНДІСЕ, 2019. С. 197–199.
48. Попов В.Ю. Актуальні питання сучасної криміналістичної
характеристики терористичного акту: особа злочинця. Юридичний бюлетень. 2018.
Вип. 7. Ч. 2. С. 309–315.
49. Попов В.Ю. Проблема визначення тероризму в
системі міжнародного та українського національного законодавства. Visegrad
Journal on Human Rights. 2019. № 4. Том 2. С. 162–167.
50. Попов В.Ю. Сучасні можливості використання
спеціальних знань при розслідуванні терористичного акту. Європейські
перспективи. 2020. № 2. С. 181– 186.
51. Проблеми систематизації та комплексного
розвитку антитерористичного законодавства України: монографія / В.С.
Зеленецький, В.П. Ємельянов, В.Я. Настюк та ін.; за заг. ред. В.С. Зеленецького
та В.П. Ємельянова. Харків: Право, 2008. 96 с.
52. Про боротьбу з тероризмом: Закон України
від 20.03.2003 р. № 638-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 25. Ст.
180.
53. Про затвердження Інструкції про порядок
створення та організації діяльності слідчих груп та слідчо-оперативних груп:
Наказ МВС України від 20.10.2014 р. № 1107. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1618-14 (дата звернення: 12.04.2020).
54. Про затвердження Інструкції з організації
взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами
Національної поліції України в запобіганні кримінальних правопорушенням, їх
виявленні та розслідуванні: Наказ МВС України від 07.07.2017 р. №
575. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0937-17 (дата звернення:
12.04.2020).
55. Про рішення Ради національної безпеки і
оборони України від 25.05.2012 р. «Про заходи щодо посилення боротьби з тероризмом
в Україні»: Указ Президента України від 08.06.2012 р. № 388/2012. Офіційний
вісник України. 2012. № 45. Ст. 1748.
56. Про судову експертизу: Закон України від
25.02.1994 р. № 4038-XII.
Відомості Верховної Ради України. 1994.
№ 28. Ст. 232.
57. Пчеліна О.В. Особливості предмета
доказування у кримінальних справах про економічні злочини та їх вплив на
методику розслідування: автореф. дис канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2010.
20 с.
58. Пясковський В.В. Обставини, що підлягають
встановленню у справах про торгівлю людьми. Право України. 2004. № 6. С. 66–69.
59. Степанюк Р.Л., Заяць Д.Д. Взаємодія під час
досудового розслідування економічних злочинів. Форум права. 2014. № 1. С.
460–465.
60. Тарасенко О.І. Особливості організації
розслідування бандитизму.
Право і Безпека. 2005. № 5. Т. 4. С.
110–113.
61. Тероризм: визначення і сутність: монографія
/ А.В. Коростиленко, Б.Д. Леонов, І.М. Рижов та ін.; за заг. ред. В.В.
Крутова, І.І. Мусієнка, В.П. Ємельянова. Київ: Нац. акад.
СБУ, 2015. 192 с.
62. Терористичні злочини: кримінально-правова
характеристика та питання вдосконалення антитерористичного законодавства:
монографія / В.П. Ємельянов, Л.В. Новікова, М.В. Семикін; за заг. ред. проф.
В.П. Ємельянова. Xарків: Кроссроуд, 2007. 216 с.
63. Тіщенко В.В. Теоретичні і практичні основи
методики розслідування злочинів: монографія. Одеса: Фенікс, 2007. 260 c.
64. Топ-5 найбільш кривавих терактів в Україні. URL:
http://muzruk.if.ua/info/top/uk/vzryv-top-5-najbils-krivavih-teraktiv-v-ukraini-foto/
(дата звернення: 24.01.2021).
65. Фастовець В.А. Окремі аспекти взаємодії
слідчих із оперативними підрозділами за Кримінальним процесуальним кодексом
України. Оперативно- розшукова діяльність і кримінальний процес:
теоретико-праксиологічний дискурс щодо їх співвідношення в умовах реформування
органів внутрішніх справ України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м.
Одеса, 22-23 квітня 2015 р.). Одеса: ОДУВС, 2015. С. 97–98.
66. Фастовець В.А. Реєстрація заяв та
повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за новим Кримінальним
процесуальним кодексом України. Вісник прокуратури. 2013. № 2. С. 43–51.
67. Фоліс І. А. До питання взаємодії слідчих і
оперативних працівників (з практичного досвіду). Вісник Національного
університету внутрішніх справ. 2004. № 26. С. 75–79.
68. Цилюрик
І.І. Негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні. Науковий
вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014. № 8.
С. 271–274.
69. Цюприк І.В. Типові слідчі ситуації
початкового етапу розслідування терористичних актів. Науковий вісник
Національної академії внутрішніх справ. 2016. № 3 (100). С. 107–114.
70. Чорноус Ю.М. Криміналістичне забезпечення
розслідування злочинів: монографія. Вінниця: Нілан-ЛТД, 2017. 492 с.
71. Шевчук В.М. Системний характер функцій
тактичних операцій та їх класифікація. Теорія та практика судової експертизи і
криміналістики. 2010. Вип. 10. С. 38–48.
72. Шевчук В.М. Технологія тактичної операції
як різновид криміналістичних технологій. Вісник Національної академії правових
наук України. 2013 № 4 (75). С. 235–242
73. Шевчук В.М. Функції тактичних операцій
(пізнавальна, прогностична, регулятивна, комунікативна). Проблеми законності.
2011. Вип. 113. С. 130–139.
74. Шепітько В.Ю., Журавель В.А.
Організаційно-тактичні засоби: поняття та значення. Питання боротьби зі
злочинністю: Харків: Право, 2009. Вип. 18. С. 185–192.
75. Шепітько В.Ю. Криміналістика.
Енциклопедичний словник / за заг. ред. В.Я. Тація. Харків: Право, 2001. 560 с.
76. Шестопалова Л. Зміст понять «тероризм» і
«терористичний акт». Вісник Академії управління МВС. 2008. № 3. С. 39–46.
77. Юхно О.О. Окремі аспекти взаємодії слідчих
та інших підрозділів органів внутрішніх справ при розсліду-ванні злочинів.
Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2012. № 2. С.
212–221.
78. Bonanate L. Terrorism and International Analysis Terrorism: an
International Journal. 1979. Vol. 3. № 1–2. P. 47–53.
79. Laqueur W. The Age of Terrorism. Boston:
Little, Brown, 1987. 385 p.
80. Schmid A. P. Political Terrorism: A Research
Guide to Concepts, Theories, Data Bases and Literature. New Brunswick, CT:
Transaction, 1983. 599 p.
Немає коментарів:
Дописати коментар