ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИЧНА ТА КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У
ТУРИЗМІ……………...6
1.1
Огляд літератури з суспільно-географічних досліджень у туризмі…….6
1.2
Визначення та класифікація курортно-туристичних комплексів……..11
1.3
Роль суспільної географії в розумінні туристичних напрямків………..17
Висновки
до розділу 1……………………………………………………………..23
РОЗДІЛ
2. ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ КУРОРТНО-ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ………………...24
2.1
Рекреаційно-туристський потенціал як основа функціонування
курортно-туристичного комплексу України……………………………………...24
2.2
Аналіз сучасного стану курортно-туристичних закладів України……31
2.3. Аналіз результативної діяльності курортно-туристичних
закладів України……………………………………………………………………………...38
Висновки
до розділу 2……………………………………………………………..45
РОЗДІЛ
3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КУРОРТНО-ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ………………………………...47
3.1. Основні
передумови та проблеми розвитку курортно-туристичної галузі ………………………………………………………………………………...47
3.2
Вплив ризиків та невизначеностей на ефективність діяльності
курортно-туристичних закладів України в умовах пандемії Covid-19 і повномасштабної
війни…………………………………………………………….55
Висновки
до розділу 3……………………………………………………………..61
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..63
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….65
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….71
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний світ
переживає небувалий бум глобального туризму. Люди все більше шукають нових
вражень, культурних зустрічей і розважальних заходів, і це перетворило туризм в
одну з найбільших галузей промисловості світу. Україна з її різноманітними
ландшафтами, культурною спадщиною та історичним значенням є привабливим місцем
для туристів. Однак для повного використання потенціалу туристичного сектору
вкрай важливо зрозуміти динаміку курортно-туристичного комплексу з
соціально-географічної точки зору.
Україна,
яку часто називають «перехрестям Європи», наділена широким спектром природних і
культурних активів, які мають потенціал для залучення туристів з усіх куточків
земної кулі. Мальовничі Карпати, незаймане узбережжя Чорного моря, такі
історичні міста, як Київ, Львів і Одеса, а також багата культура та історія
роблять нашу країну привабливим місцем для мандрівників. Однак, незважаючи на
внутрішній потенціал, український туристичний сектор стикається з кількома
проблемами, включаючи повномасштабну віну, недостатньо розвинену інфраструктуру,
обмежену доступність і недостатню обізнаність серед потенційних туристів.
Сектор
туризму має значний внесок в економіку України. Комплексне
соціально-географічне дослідження може дати зрозуміти, як максимізувати
економічні вигоди від туризму, мінімізуючи його негативні наслідки. У міру
розвитку туризму питання, пов’язані зі стійкістю, збереженням навколишнього
середовища та добробутом громади, стають дедалі важливішими. Розуміння
соціально-географічних аспектів туризму має важливе значення для сприяння
сталим практикам.
Різноманітні
аспекти державного управління курортно-туристичною діяльністю є у доробку таких
вітчизняних науковців, як Ткаченко Т.І., Бейдик О.О., Любіцева О.О., Гудзь
П.В., Гулич О.І., Стафійчук В.І., Клапчук В.М., Ковальська Л.В., Мацола В.І.,
Фоменко Н.В.. Вони досліджували фінансові інновації в сфері курортно-туристичного
комплексу, розгадуючи механізми формування та зростання регіональних
рекреаційно-туристичних комплексів. Ці науковці також пролили світло на
теоретичні аспекти малого підприємництва у сфері відпочинку та туризму. Проте
залишається помітна прогалина у вирішенні тонкощів управління курортно-туристичними
закладами під час кризових ситуацій. Крім того, наявна наукова література тяжіє
до обговорення теоретичних питань у широкому контексті, часто залишаючи поза
увагою специфіку функціонування курортно-туристичних підприємств як невід’ємних
складових сфери послуг.
Тема
«Суспільно-географічні дослідження курортно-туристичного комплексу України» є
надзвичайно актуальною в сучасному світі. Розуміння складної взаємодії між
туристами, місцевими громадами та фізичним ландшафтом є життєво важливим для
сталого розвитку туризму та економічного зростання.
Об’єктом дослідження є курортно-туристичний
комплекс України, який включає всі елементи та аспекти, пов’язані з індустрією
туризму України.
Предметом дослідження є
суспільно-географічні аспекти курортно-туристичного комплексу України.
Метою дослідження є проведення
комплексного суспільно-географічного аналізу курортно-туристичного комплексу
України.
Відповідно
до мети роботи були визначені такі завдання:
1)
здійснити огляд літератури з суспільно-географічних досліджень у туризмі
2)
дати визначення та зробити класифікацію курортно-туристичних комплексів;
3)
визначити роль суспільної географії в розумінні туристичних напрямків;
4)
дослідити рекреаційно-туристський потенціал як основу функціонування
курортно-туристичного комплексу України;
5)
проаналізувати сучасний стан курортно-туристичних закладів України;
6)
проаналізувати результативну діяльність курортно-туристичних закладів України;
7)
виділити основні передумови та проблеми розвитку курортно-туристичної галузі;
8)
визначити вплив ризиків та невизначеностей на ефективність діяльності
курортно-туристичних закладів України в умовах пандемії Covid-19 і повномасштабної
війни.
Для
досягнення мети дослідження буде використано поєднання якісних і кількісних методів дослідження, включаючи: огляд
літератури (комплексний огляд існуючої літератури з туризму, соціальної
географії та туристичного сектору України для створення теоретичної основи); польові
спостереження (спостереження в різних туристичних напрямках в Україні для
аналізу фізичних і соціальних взаємодій між туристами та місцевими громадами); аналіх
географічних інформаційних систем (використання технології ГІС для аналізу
просторових даних, картографування туристичних потоків і оцінки впливу на
фізичний ландшафт); статистичний аналіз (кількісний аналіз даних для виявлення
закономірностей і кореляцій у зібраних даних).
Наукова
новизна дослідження полягає в його специфічній спрямованості на
суспільно-географічні аспекти туристичної сфери України. Це дослідження
заглиблюється в соціальну взаємодію між туристами та місцевими громадами,
наслідки для навколишнього середовища та рекомендації щодо сприяння сталому
туризму.
Структура роботи. Дипломна робота
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та
додатків.
ВИСНОВКИ
Основна
мета дипломної роботи, яка полягає у дослідженні сучасного стану та перспектив
розвитку курортно-туристичного комплексу України, успішно виконана. У
результаті проведених досліджень теоретичних та організаційних аспектів
розвитку комплексу випливають основні висновки:
Україна,
маючи територію площею 603,7 тис. кв. км, має значний потенціал для розвитку курортно-туристичних
послуг за наявності рекреаційних ресурсів. Освоєні та потенційні рекреаційні
території, без урахування радіаційно забруднених регіонів, складають 12,8%
території країни, розподілені по семи рекреаційним регіонам. Санаторно-курортне
лікування служить не тільки істотним доповненням до медикаментозної терапії,
але часто виступає як самостійний альтернативний метод лікування.
Унікальні
рекреаційні ресурси України можуть сприяти розвитку курортно-туристичного
господарства, позиціонуючи надання послуг на європейському рівні.
У
структурі ресурсів України переважають земельні ресурси (44,4% від загального
потенціалу) та корисні копалини (28,3%), меншу – фауністичні (0,5%) та лісові
(0,5%) ресурси.
З
2018 по 2020 рік в Україні спостерігається тенденція до скорочення кількості курортно-туристичних
закладів, зменшуються оздоровчі заклади 1-2-денного перебування (33,3%),
санаторії-профілакторії (9,1%), дитячі оздоровчі заклади. (7,1%). Проте будинки
для відпочинку подорожчали на 7,1%.
За
допомогою статистичного аналізу виявлено цікаву тенденцію, яка свідчить про
зменшення кількості курортно-туристичних закладів при збільшенні кількості
осіб, які користуються курортними послугами. Це явище пояснюється підвищеною
місткістю ліжок, закриттям закладів із низьким потенціалом та скороченням
середньої тривалості відновлення з 21 до 12 днів.
Основні
виклики, з якими стикається курортно-туристична галузь в Україні, – це
відсутність міцного економічного механізму, недостатній комплексний розвиток курортних
територій, зношеність активів, дефіцит інвестицій, неефективний маркетинг,
низькі стандарти менеджменту та неякісне обслуговування в санаторно-курортних
закладах.
Рекомендації
щодо розвитку курортно-туристичного комплексу України передбачають створення
ринку природних лікувальних ресурсів, створення економічних умов і правової
бази для підтримки виробничо-економічного потенціалу курортів та їх лікувальних
ресурсів, здійснення заходів щодо залучення інвестицій, прозору приватизацію та
підвищення ефективності організацій.
В
умовах пандемії COVID-19 та повномасштабної війни антикризове управління
полягає в чіткому визначенні ситуації, прийнятті обґрунтованих рішень,
збереженні клієнтської бази шляхом адаптації до мінливих інтересів і поведінки
та забезпеченні узгодженого розуміння антикризових рішень серед персоналу
підприємств.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Про курорти: Закон України (із змін., внес. згідно із Законом № 3370-IV
(3370-15) від 19 січ. 2006 р., ВВР, 2006, № 22, ст. 184). URL:
http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/ закон%20україни%20про%20курорти (дата
звернення: 12.11.2023).
2.
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм». Новости
турбизнеса. 2004. № 1 (3). С. 19–32.
3.
Апілат О. В. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні. Економіка України.
2002. № 137. С. 55–59.
4.
Апілат О. В. Вплив туристичного менеджменту на розвиток туризму в Україні.
Економіка України. 2002. № 156. С. 14–20.
5.
Асташкіна І., Мішіна В. Закономірності економічного розвитку регіонального санаторно-курортного комплексу. URL:
http://www.inventech.uа/lib/analis/analis0013/. (дата звернення: 12.11.2023).
6.
Бабарицька В. В. Менеджмент туризму. Туроперейтинг: Навчальний посібник. К.:
Альтерпрес, 2004. 288 с.
7.
Бабинець Є. Е. Шестопалов В. М., Моїсеєва Н. П. Лікувально-мінеральні води.
Київ: Наукова думка, 2006. 140 с.
8.
Безносюк В. Д. Туризм і народне господарство. Трибуна. 2000. № 7– 8. С. 21–23.
9.
Безносюк В. Д. Туризм і його місце в соціально-економічному розвитку України.
Регіональна економіка. 2001. № 1. С. 232–235.
10.
Бейдик О. О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: Методологія та методика
аналізу, термінологія, районування : Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний
центр «Київський університет», 2001. 395 с.
11.
Бейдик О. О., Дмитрієнко М. Ф., Карягин Ю. О. Проблеми міжнародного туризму.
К.: Інститут туризму, 1997. 89 с.
12.
Бовсуновська Г. Я. Географія туризму : Навчальний посібник. Донецьк: ДІТБ,
2002. 411 с.
13. Ведмідь Н. Методологічні основи
типізації суб’єктів санаторно- курортної діяльності. Вісник КНТЕУ. 2012. №6. С.
72–83.
14.
Галасюк С. С. Сучасний стан розвитку санаторно-курортної бази в Україні.
Глобальні та національні проблеми економіки. 2017. № 15. С. 197– 202.
15.
Гетьман А. П., Шульга М. В. Поняття курортних, лікувально- оздоровчих та рекреаційних зон. URL:
http://www.ebk.net.ua/Book/law/getman_ekopu/part16/1601.htm. (дата звернення: 12.11.2023).
16.
Гудзь П. В. Управління фінансами у курортних містах. Фінанси України. 2002. №
2. С. 69–75.
17.
Гудзь П. В., Несторенко О. В. Фінансові інновації у сфері
курортно-рекреаційного господарства регіону. Економіка та право. 2002. № 1. С.
61–64.
18.
Густі М., Бунь Р. Вплив рекреаційного навантаження на вуглецевий баланс лісових
екосистем. Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в
Україні. Праці Міжнародного Конгресу. Трускавець, 2000. С. 227–228.
19.
Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата
звернення: 12.11.2023).
20.
Дудкіна О. П. До проблеми пошуків нової методики регіонального аналізу в
рекреаційній сфері. Вісник Тернопільської академії народного господарства.
Тернопіль. 1998. Вип. 3. С. 117–122.
21.
Дубінський С. В., Орлова В. М. Визначення факторів, які забезпечують розвиток
медичного та лікувально-оздоровчого туризму в Україні. Академічний огляд. 2017.
№ 2 (47). С. 12–20.
22.
Дубовик І. А. Країнознавчий словник-довідник. Львів: Панорама, 2003. 575 с.
23.
Економіка підприємства : Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. К.: КНЕУ,
2001. 526 с.
24. Євдокименко В. К. Регіональна
політика розвитку туризму. Методологія формування, механізм реалізації.
Чернівці: Прут, 1995. 118 с.
25.
Єжов В. В. Гоженко О. А., Бучинський С. Н., Душкін І. Ф. Спа- технології у
відновлювальній медицині та курортології: стан та перспективи розвитку в
Україні. URL: http://sankurort.ua/uk/4/22/31/. (дата звернення: 21.11.2023).
26.
Загальне положення про санаторно-курортний заклад, затверджене постановою КМУ
від 11.07.2001 № 805. URL: http://www.rada.gov.ua/. (дата звернення: 10.11.2023).
27.
Зінько Ю. Г. Організаційно-господарські аспекти розвитку сільського туризму в
Карпатському регіоні. Аграрний екологічний туризм у країнах Центральної та
Східної Європи: Матеріали першого Міжнародного науково-практичного семінару.
Стрий: ТОВ «УКРПОЛ», 2004. С. 38–42.
28.
Ідеї для професіоналів СПА. URL: http://www.spatrade.com. (дата звернення:
21.11.2023).
29.
Ільїна М. В. Інтегральне оцінювання туристично-рекреаційної сфери територій
різних типів. Економіка. Управління. Інновації. 2013. № 2. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2013_2_31. (дата звернення: 21.11.20231).
30.
Калитюк В. А. Рекреаційно-туристичний комплекс в умовах ринку. Львів. 1999. 162
с.
31.
Корнієнко О. М., Журавльова С. М., Жилко О. В., Лисенко С. І.
Санаторно-курортний комплекс України в умовах кризи. Proceedings of the 4th
International scientific and practical conference. CPN Publishing Group. Tokyo,
Japan. 2021. Pp. 661-666. URL: https://sci-conf.com.ua/iv-mezhdunarodnaya-
nauchno-prakticheskaya-konferentsiyascience-innovations-and-education-problems-
and-prospects-10-12-noyabrya-2021-goda-tokio-yaponiya-arhiv/. (дата звернення:
16.11.2023).
32.
Корнієнко О.М., Цвілий С.М. Посткоронавірусна маркетингова політика утримання
лояльних споживачів готельно-ресторанного продукту. Науковий вісник
Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. Том 42/2021.
Херсон : ХДУ, 2021. № 42. С. 50-55.
33.
Кіфяк В. Сфера рекреації та туризму як складова регіональної економічної
системи. Формування ринкових відносин України. 2006. № 11 (66). С. 116-119.
34.
Курорти та санаторії України. URL: http://sankurort.ua/uk/2/15. (дата
звернення: 15.11.2023).
35.
Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. Чернівці: Зелена
Буковина, 2003. 312 с.
36.
Клапчук В. М., Ковальська Л. В. Курортна справа : організація, територіальне
планування, система управління : Навчально-методичний посібник.
Івано-Франківськ : Фоліант, 2013. 400 с.
37.
Козьменко С. Н., Федоров И. А. Підвищення ефективності фінансово-господарської
діяльності підприємств санаторно-курортного комплексу. Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка
підприємства та організація виробництва. Збірник наукових праць Сумського
державного університету. № 4. 1999. С. 61–64.
38.
Коніщева Н., Борецька Н., Казачковська Г. Туристичний бізнес України в
контексті концепції сталого розвитку Європи. Схід. 1997. № 1 (8). С. 23–25.
39.
Кравченко Л. А. Інноваційне забезпечення розвитку туристично- рекреаційного
потенціалу регіону. Вісник Хмельницького національного університету. 2011. № 3.
T. 1. С. 7–11.
40.
Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). К.:
Альтерпрес, 2003. 436 с.
41.
Мальська М. А. Основи туристичного бізнесу : Навчальний посібник. К.: ЦУЛ,
2004. 272 с.
42.
Мацола В. І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. Львів : Наука, 1997. 259
c.
43.
Мельниченко С. В. Державне регулювання діяльності підприємств туристичної
сфери. Фінанси України. 2004. № 11. С. 55–62.
44.
Новикова В. І., Пустовойт А. С. Природно-лікувальні ресурси
санаторно-курортного комплексу України. Туризм і гостинність в Україні: стан,
проблеми, тенденції, перспективи розвитку: Матеріали II Міжнародної науково-практичної
конференції. Черкаси: Брама-Україна, 2014. С. 381–391.
45.
Рендович П. М. Сутність та особливості курортно-рекреаційної діяльності.
Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія:
Економіка. 2009. Вип. 11. С. 385–390.
46.
Охріменко А. Г. Передумови формування та розвитку регіонального
рекреаційно-туристичного комплексу. Придніпровський науковий вісник. 1998. №
81. С. 59–63.
47.
Помаза-Пономаренко А. Л. Рекреаційні комплекси світу: конспект лекцій. Харків:
НУЦЗУ, 2020. 154 с.
48.
Писаревський І. М., Погасій С. О., Андренко І. Б., Поколодна М. М., Сегеда І.
В. Організація туризму. Харків: ХНАМГ, 2008. 541 с.
49.
Сокол Т. Г. Організація туристичної діяльності в Україні : Навчальний посібник.
К.: Музична Україна, 2002. 256 с.
50.
Стеченко Д. М., Охріменко А. Г. Особливості розвитку малого підприємництва в
рекреаційно-туристичній сфері. Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. К.:
Ін.-т туризму ФПС України. 1999. С. 223–226.
51.
Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія. К.: Центр навчальної
літератури, 2007. 312 с.
52.
Цибух В. І. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні:
Туристично-краєзнавчі дослідження. Київ. 1999. С. 4–8.
53.
Школа І. М. Менеджмент туристичної індустрії : Навчальний посібник. Чернівці:
ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. 662 с.
54.
Шпак Л. О. Аналіз зовнішнього середовища та структури туристично рекреаційного
комплексу України. Інвестиції: практика та досвід. 2015. № 24. С. 21–25.
55.
Щепанський Е. В. Світовий
досвід організації туристично-рекреаційної діяльності. Вісник
Хмельницького інституту регіонального управління та права. Хмельницький 2002. №
4. С. 153–160.
56.
Юхновська Ю. О., Гірняк Є. І. Розвиток туристичного потенціалу Запорізького
регіону. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. Випуск 2 (07). 2017.
С. 39–44.
57.
COVID-19: Briefing materials. Global health and crisis response. 30.10.2002.
МcKinsey & Company. URL: https://www.mckinsey.com/ (дата звернення:
11.11.2023).
58.
Weekly epidemiological update ‒ 17 November 2020.
URL:
https://www.who.int/publications/m/item/weekly-epidemiological-update---17-
november-2020.2 (дата звернення: 20.11.2023).
59.
India Exceeds 1 Million Cases; Fauci Gives Warning: Virus Update. URL:
https://www.bloomberg.com/news/articles/2020-07-17/manila-may-return-to-lockdown-fauci-haswarningvirus-updat
(дата звернення: 17.11.2023).
Немає коментарів:
Дописати коментар