.jfif)
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ
1.
ТЕОРЕТИЧНІ
АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЖІНКАМИ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА…………………………………...8
1.1
Трансформація уявлень про організацію соціальної роботи з жінками, які зазнали
насильства……………………………………………………………….8
1.2
Досвід закордонних кризових центрів з організації соціальної роботи з жінками,
які зазнали насильства…………………………………………………...15
1.3
Соціально-психологічний портрет жінок, які зазнали насильства……20
РОЗДІЛ
2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «З НАДІЄЮ В МАЙБУТНЄ» В
СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ ІЗ ЖІНКАМИ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА………………………………….26
2.1.
Загальна характеристика діяльності комунального закладу «З надією в майбутнє»…………………………………………………………………………...26
2.2.
Методика та організація соціологічного дослідження комунального закладу «З
надією в майбутнє»…………………………………………………….34
2.3.
Практичні рекомендації щодо покращення організації соціальної роботи з жінками,
які зазнали насильства…………………………………………41
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..53
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….55
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….63
ВСТУП
Актуальність теми. Надання соціальних
послуг одна із важливих складових організації соціального обслуговування різних
верств населення. Питання та проблеми, пов'язані з життєзабезпеченням та
підтримкою жінок, які опинилися у важкій життєвій ситуації, набувають особливої
актуальності, у зв'язку з психологічними та соціальними наслідками цієї
категорії населення. В останні десятиліття насильство в сім'ї усвідомлюється як
серйозна та масштабна проблема, що породжує безліч інших соціальних та
психологічних проблем. Насильство в гендерному аспекті виступає як один з
різновидів агресивного стану на підставі ознаки статі і виступає як поведінка,
що завдає шкоди або заподіяння шкоди іншій людині.
Про
актуальність та важливість організації соціальної роботи з жінками, які зазнали
насильства, свідчить збільшення кількості негативних наслідків цього соціального
явища. Згідно з результатами низки вибіркових досліджень, в Україні до 40%
умисних убивств відбувається саме всередині сім'ї. Серед злочинів, що скоюються
в сім'ї, зокрема в подружніх відносинах, крім вбивств, великий відсоток
становлять доведення жертв до самогубства, заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю,
тілесних ушкоджень або побоїв різного ступеня тяжкості, катувань, а також
випадки хуліганства. Сім'я є соціальною групою, найбільш схильною до
насильства. В Україні немає офіційної статистики даного явища, немає чіткого
визначення причин і чинників виникнення ситуації насильства у сім'ях, і навіть
відзначається низка труднощів у створенні заходів профілактики цього явища у
суспільстві. Не останню роль в цьому процесі грає його латентність. У зв'язку з
цим виникає гостра необхідність теоретичних та емпіричних досліджень у галузі
організації соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства, де ключовим
елементом є надання широкого спектра соціальних послуг спеціалістами із
соціальної роботи зазначеної категорії населення.
В
російській науці насильство як вид соціальної проблеми стало досліджуватися з
початку 90-х. рр. XX ст. У дореволюційний та радянський періоди насильство
розглядалося виключно як політико-ідеологічне та юридичне поняття. Серед
вітчизняних учених уперше починають займатися проблемою девіантної поведінки та
насильства у суспільстві В.Г. Афанасенко та Я.І. Гилинський. Сучасним
соціологічним аспектом вивчення проблеми цієї теми присвячено роботи таких дослідників,
як О.В. Башко, Ю.М. Бубнюк, Т.А. Лад, О.Ю. Тевлюк, Т.В. Шипунчук та інші.
Соціологічні дослідження з проблеми сімейного насильства проводяться на основі
міжособистісних відносин за такими напрямами: насильство на побаченнях (А.Г.
Левицька, А.В. Лисюк, Є.М. Орлик, Є.П. Потапенко та інші); насильство в сім'ї
(В.В. Коваль, С.В. Кочетко, А.В. Лисюк, А.Г. Харченко та інші); подружнє
насильство (І.Д. Горшок, М. Малишева, Н.М. Римашевська та інші); насильство
стосовно жінки (Є.М. Зуйко, С.А. Мельниченко, Є.В. Панько). Ряд робіт
дослідників присвячені вивченню зарубіжних засобів досвіду діяльності з
профілактики та подолання насильства в сім'ї (Х. Вільфінг, А.В. Лиско, Е.В.
Молодняк, Н.А. Швед та інші.). Видаються матеріали конференцій, семінарів,
присвячені проблематиці сімейного насильства щодо жінок.
У
вітчизняній кримінологічній науці, психології та соціології довгий час вивчення
насильства щодо жінок у сім'ї у контексті проблеми сімейного насильства не було
предметом спеціального наукового вивчення. Ця проблема досліджувалася у межах
ширшої теми - злочини, скоєні у сфері сімейно-побутових відносин. У цій галузі
працювали такі вчені, як Г.В. Антоненко, Ю.М. Крупка, Л.В. Франко. Вивченню
внутрішньосімейної насильницької поведінки та профілактиці злочинів щодо членів
сім'ї присвячено незначну кількість досліджень, основоположниками яких стали
Т.А. Забійчук, Г.Г. Мошак, Д.А. Шестак.
Виділення сімейного насильства щодо
жінок (дружин чи співмешканок) у самостійну проблему пов'язане з тим, що
більшість кримінологічних та соціологічних досліджень у сфері побуту, дані
офіційної статистики та кризових центрів свідчать про стабільне переважання
потерпілих жіночої у сфері насильницьких злочинів, скоєних у сім'ї.
Державна
політика, теорія та методика соціальної роботи з жінками, які зазнали
насильства, розглядаються у працях П.Д. Павленко, М.В. Фірсова, Є.І.
Холостовий. Дослідженням управління та організації системою соціального
обслуговування цієї категорії населення присвячені роботи О.І. Комар, І.С.
Романчук, Л.B. Топчія, Є.І. Холостовий. Різноманітні аспекти організації
соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства, представлені у роботах
О.О. Грач, Л.А. Савченко. Незважаючи на порівняно велику кількість опублікованих
праць загалом щодо роботи із зазначеною категорією населення та з питань їх
соціального обслуговування, багато аспектів теми, важливих у науковому та
практичному відносинах, є недостатньо розкритими. Теоретичні розробки з проблем
організації, управління функціонуванням та розвитку соціальної роботи з
жінками, які зазнали насильства, не отримали належного розвитку в практичній
діяльності.
Об'єкт дослідження: соціальна робота з
жінками, які зазнали насильства.
Предмет дослідження: організація соціальної
роботи з жінками, які зазнали насильства.
Мета дослідження - провести аналіз
організації соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства та розробити
практичні рекомендації щодо покращення організації соціальної роботи з жінками,
які зазнали насильства у комунальному закладі «З надією в майбутнє» м. Кривий
Ріг.
Завдання дослідження:
1)
простежити трансформацію уявлень про організацію соціальної роботи з жінками,
які зазнали насильства;
2)
розглянути досвід закордонних кризових центрів з організації соціальної роботи
з жінками, які зазнали насильства;
3)
визначити соціально-психологічний портрет жінок, які зазнали насильства;
4)
дати загальну характеристику діяльності комунального закладу «З надією в
майбутнє»;
5)
проаналізувати методику та організацію соціологічного дослідження комунального
закладу «З надією в майбутнє»;
6)
надати практичні рекомендації щодо покращення організації соціальної роботи з
жінками, які зазнали насильства.
Гіпотези
дослідження:
-
найбільш адекватною теоретико-методологічною основою дослідження організації
соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства, є системний підхід;
-
найімовірніше, система організації соціальної роботи з жінками, які зазнали
насильства, розвинена неповною мірою, і є необхідність її вдосконалення;
-
можливо, в організації соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства в комунальному
закладі «З надією в майбутнє», є корисні стратегії.
Теоретико-методологічною основою
дослідження є системний підхід (І. В. Блауберг, В. Н. Садовський, Е. Г. Юдченко).
Визначення характеристик системи соціальної роботи з одного боку дозволив
розглянути структуру, програми, принципи управління, соціальні технології та
здібності до саморозвитку та самообмеження, а з іншого – передбачити певний
порядок взаємодії та взаємозв'язку соціальних установ. В сучасних умовах
соціальна робота виступає як соціальна діяльність і розглядається як система
певних способів соціальної гуманістичної діяльності, спрямованої на адаптацію,
соціальну реабілітацію окремої особистості, сім'ї або людського суспільства.
Методи збирання інформації:
-
аналіз документів;
-
анкетування фахівців та жінок, які зазнали насильства.
Емпіричну
базу дослідження склали дані, отримані в результаті проведеного анкетування
серед жінок, які зазнали насильства у кількості 8 осіб та співробітників комунального
закладу «З надією в майбутнє», у кількості 10 осіб.
Наукова новизна: дослідження робить внесок у розвиток теорії організації соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства. Теоретичні висновки, отримані в ході дослідження, сприяють збільшенню знань у соціології та соціальній роботі. З результатами ознайомлені співробітники комунального закладу «З надією в майбутнє» м. Кривий Ріг. Рекомендації щодо покращення організації соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства, прийняті до впровадження та можуть бути використані в різних соціальних установах при соціальному обслуговуванні з цією категорією населення.
Структура роботи: дипломна робота
складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та
додатків.
ВИСНОВКИ
У
роботі була розглянута соціальна робота з жінками, які зазнали насильства та
емпіричним шляхом, виявлено проблеми та особливості організації соціальної
роботи з жінками, які зазнали насильства. Таким чином, було досягнуто основної
мети роботи, вирішено завдання теоретичного та емпіричного характеру. Розглянуто
теоретико-методологічні підстави дослідження організації соціальної роботи з
жінками, які зазнали насильства.
Проблема
насильства стала суспільно-значущою, лише у 70-х роках XX століття. Як правило,
дослідження такого питання, як побиття дружини, зводилося лише до заподіяння
фізичної шкоди здоров'ю відповідно до Кримінального кодексу. В Україні
спеціального закону про запобігання насильству у сім'ї немає. Спроби розробити
його роблять уже понад десять років.
У
роботі розглянуто загальну характеристику діяльності КЗ «З надією в майбутнє».
Проаналізовано психологічну допомогу жінкам – жертвам сімейного насильства.
Створення кризових центрів для жінок, які стали жертвами насильства - нове для української
практики, але виключно корисне починання. Місія кризового центру - надання
соціально-психологічної допомоги та надання тимчасового притулку жінкам-жертвам
насильства. Кризовий центр може надавати допомогу жінці у різних формах. Одна із
них - телефонна лінія довіри. Мета телефонного контакту – вислухати, зрозуміти проблему,
підтримати жінку, визначити вид необхідної допомоги та організувати, якщо
треба, консультацію. Друга форма кризової роботи центру – очне консультування.
У цьому випадку жінки спілкуються безпосередньо з фахівцями у конкретній
галузі. Важлива форма допомоги жінкам у кризовій ситуації – надання притулку –
місце, куди жінка може прийти, якщо їй загрожує небезпека чи насильство.
Тут
вона може розраховувати на одяг, їжу та кімнату. Цілі перебування жінки у
притулку: мати можливість відчути себе у безпеці; подумати про своє життя в
майбутньому і ухвалити рішення про подальші дії. Таким чином, саме робота
кризових центрів для жінок допомагає їм стати більш «сильними»: вони можуть
отримати інформацію та допомогу, юридичну і психологічну консультацію, направлення
в медичну установу та інші слуги.
В
результаті проведеного дослідження були сформульовані практичні рекомендації
щодо вдосконалення організації, соціального обслуговування жінок, які
проживають у відділенні тимчасового перебування для жінок з дітьми, які
перебувають у скрутній життєвій ситуації. Для успішної реабілітації жінок
рекомендується використовувати терапію реальністю: прагнення спонукати жертву
брати відповідальність за різні реальні життєві ситуації і домагатися
поставленої мети. Цей метод ефективний на завершальних етапах терапії, але протипоказаний
на початкових, так як посилює стан жінок, які зазнають насильства. Також
проводити з жінками психокорекційні тренінги за допомогою різних вправ.
Діяльність
кризових центрів спрямована на вирішення проблем жінок та дітей - жертв
насильства. Досягнення поставлених завдань реалізується внаслідок спільної
роботи професійних психологів, юристів, фахівців соціальної
роботи.
Фахівець
соціальної роботи відіграє ключову роль організації соціальної допомоги жертвам
насильства. При роботі з ними застосовувалися такі підходи: виховний (дозволяє
виступати в ролі вчителя чи консультанта, експерта), фасплітація (дозволяє
виконувати завдання помічника, подолання проблеми), адвокатування (дозволяє
виконувати роль адвоката від імені конкретного клієнта). На основі проведеного
аналізу та практичного досвіду роботи в галузі організації соціальної роботи з
жінками, які зазнали насильства, простежується необхідність подальшого
поглибленого вивчення цього явища. Оскільки йдеться про процеси, пов'язані зі
складною структурою сім'ї та сімейних зв'язків.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Декларація ООН «Про викорінення насильства щодо жінок (Генеральна Асамблея ООН»
від 20 грудня 1993 р.
2.
Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків" № 2866 - ІV від 8 вересня 2005 року.
3.
Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 р.
№ 2789 - III.
4.
Конвенція ООН «Про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок» від 19
грудня 1980 р.
5.
Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 10.06.2009 №
1977 «Про Примірне положення про Кризовий центр для членів сімей, в яких
вчинено насильство в сім’ї або існує реальна загроза його вчинення».
6.
Абраменко Г. С. Введення у практичну психологію. Харків: Ділова книга, 2015.
7.
Айві А. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвиткові
клієнта. Київ: Сфера, 2014.
8.
Айві А., Айві М., Саймен-Даунінг Л. Психологічне консультування та психотерапія.
Київ, 2010.
9.
Алекса Л.С. Про насильство над дітьми у ній. Соціологічні дослідження. 2003. №4.
- 97 с.
10.
Андрєєва Г. М. Соціальна психологія. Київ: Генеза, 2013. 324 с.
11.
Асмолов А.Г. Психологія особистості: підручник. Київ: А.С.К., 2012. 367 с.
12.
Бова А.А. Кримінологія гендера: Дослідження подружнього насильства. Український
соціум. 2014. №2. с. 20.
13.
Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості. Харків: Фоліо, 2014.
14. Бондаревська В. Що ми можемо зробити для
запобігання домашньому насильству. Київ, 1999. с. 43.
15.
Васильєва О.К. Кризовий центр для жінок: досвід створення і роботи. Київ: Преображення, 2005. 116 с.
16.
Василюк Ф. Є. Психологія переживання: Аналіз подолання критичних ситуацій. Київ:
Вид-во Київ. ун-ту, 2014.
17.
Вступ у психотерапію. За ред. С. Блоха. Амстердам. Київ: Сфера, 2013.
18.
Волинець Л. Права дитини в Україні: Проблеми та перспективи. Український
інститут соціальних досліджень; Інститут дитинства. Київ: Логос, 2000. 74 с.
19.
Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. Київ:
Укр. ін-т соц. досліджень, 2012. 248 с.
20.
Гендерний розвиток в Україні. Київ: Навч. кн., 2011. 264 с.
21.
Гендерний розвиток у суспільстві: Конспекти лекцій. Київ: ПЦ
"Фоліант", 2021. 351 с.
22.
Гледдінг С. Психологічне консультування. Львів: Основа, 2012.
23.
Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Гендерна психологія: Навч. посібник. Київ:
Академія, 2012. 308 с.
24.
Горшкова І.Д., Шуригіна І.І. Насильство проти жінок як проблема соціологічного
аналізу. Суспільство та ґендер. Київ: Кондор, 2013.
25.
Грабська І.А. Насильство у подружніх стосунках: зарубіжний досвід досліджень та
консультування. Практична психологія та соціальна робота. №9. 2012. с. 34.
26.
Грейс Крайг. Психологія розвитку. Львів, 2000. с. 567
27.
Гуліна М.А. Психологія соціальної роботи. Львів: Основа, 2012
28.
Джиліген Джеймс. Запобігання насильству. Київ: Сфера, 2011. 271 с.
29. Дмитренко М. І., Тропін М. В., Власов П. О.
Попередження насильства у сім'ї: Метод. рекомендації. – Дніпропетровськ:
Дніпропетр. юрид. ін-т МВС України, 2001. 56 с.
30.
Домашнє насильство щодо жінок: масштаб, характер, уявлення суспільства. Під
ред. І.Д. Горшкова, О.М. Здравоміслова. Київ: Світ, 2011. 369 с.
31.
Домашнє насильство. Правозахисники Міннесоти. С. Бенуел, Т. Барклай, Е. Д'юбан,
Р. Філіпс. 2012. 259 с.
32.
Думко Ф.К. Насильство в сім”ї. Вісник Харківського державного університету.
„Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”.
1999. №433. 185 с.
33.
Ениколопов С., Кравцова О.А. Теорії сексуального насильства. Прикладна
психологія. 2003. 76 с.
34.
Етимологія насильства над жінкою в сім’ї. Соціальна робота в Україні на початку
XXI століття: проблеми теорії і практики. Матеріали доповідей на Міжнародній
науково-практичній конференції (Київ, 29-31 жовтня 2002). Київ: Кондор, 2013. с.
58.
35.
Забадикина Є. Допомога жертвам домашнього насильства. Насильство і
соціальнізміни. Київ: Генеза, 2012. №11.
с. 35
36.
Заброцький М.М., Савиченко О.М., Тичина І.М. Психологія особистості: навчальний
посібник. Київ: Генеза, 2012. 359 с.
37.
Запобігання і протидія насильству в сім'ї: [методичні рекомендації для
соціальних працівників]. Київ: ДЦССМ, 2012. 192 с.
38.
Захожа В. А. Фізичне насильство щодо жінок у сім'ї. Наукові записки.
Соціологічні науки. Київ: А.С.К., 2012. 479 с.
39. Злобіна, О. Ю. Організація допомоги сім'ї в
ситуації домашнього насильства. Київ: Світ, 2011. 209 с.
40. Інформаційний збірник з питань попередження
насильства в сім’ї. Укладач Лясовська Л. Київ, 2003. 48 с.
41.
Карагодіна О.Г. Релігійний анамнез у структурі діагностичного опитування осіб з
психічними розладами та психологічними проблемами: Навч. посіб. Київ, 2011. 64
с.
42.
Кіммел Майкл С. Гендероване суспільство. Київ: Сфера, 2012. 456 с.
43.
Князєв В., Бакаєв Ю. Громадянське суспільство в контексті реалій сучасної
України. Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми,
перспективи: зб. наук.пр. Укр. Академіїдерж. упр. при Президентові України. Київ:
Вид-во УАДУ, 2011. 366 с.
44.
Ковальов С.В. Психологія сучасної сім'ї: Інф.-метод. матеріали: Книга для
вчителя: Просвітництво, 1998. 208 с.
45.
Коттлер Дж. Досконалий психотерапевт. Робота із важкими клієнтами. Львів: Основа,
2012.
46.
Коттлер Дж., Браун Р. Психотерапевтичне консультування. Львів: Основа, 2011.
47.
Кочунас Р. Основи психологічного консультування. Київ: Академ. проект, 2014
року.
48.
Крайг Г. Психологія розвитку. Київ.: Кондор, 2012. с.49.
49.
Крайнова А.М. Домашнє насильство. Київ: Світ, 2012. 284 с.
50. Лічко О.Є. Психопатії та акцентуації
характеру у підлітків. Київ: Мед., 2013.
51.
Лисова А.В. Насильство у сім'ї: основні теоретичні проблеми. Вступ: Навчальний
посібник. Вінниця: Вид-во Він. ун-ту, 2001. 208 с.
52. Максимова Н.Ю. Конфліктна сім'я потребує
допомоги: про психологічні аспекти попередження насильства в таких сім'ях.
Практична психологія та соціальнапедагогіка. 2012. №7. с.19.
53. Максимова Н.Ю. Соціально-психологічні
аспекти проблеми насильства. Київ: Комітет сприяння захисту прав дітей, 2012. 344
с.
54. Малкіна-Пих І.Г. Віктиміологія: психологія
поведінки жертви. Київ:
Вид-во Ексмо, 2007. 1006 с.
55. Матвійчук Н. С. Методи соціальної роботи. Соціальна робота в Україні: теорія та
практика: посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних
служб для молоді: у 2 ч. Київ: УДЦССМ, 2010. 386 с.
56. Меграбян А. Психодіагностика невербальної
поведінки. Одеса: Мова, 2011.
57.
Методичний посібник для фахівців, які впроваджують корекційні програми для
осіб, які вчинили насильство в сім’ї. Укладачі: Мустафаєв Г.Ю., Довгаль І.І.
Київ, 2011. 192 с.
58.
Моховіков А.І. Телефонне консультування. Київ: Сенс, 2011.
59.
Насильство щодожінок – порушення правами людини: міжнародні документи та їх
застосування. Під ред. О.С. Синельникова. Київ: А.С.К., 2011. 188 с.
60.
Нельсон-Джоунс Р. Теорія та практика консультування. Львів: основа, 2010.
61.
Онишко Ю.В. Насильство в сім’ї: стан та проблеми. Педагогіка толерантності №
3-4 (17-18), 2001, с. 49.
62.
Первяк І.К. Жінки – жертви злочинів. Соціологічні дослідження. 2000. № 9. 114
с.
63.
Повалій Л.В. Концептуальні підходи до аналізу насильства в сім'ї. Л.В. Повалій.
Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: [збірник
наукових праць], №14, книга 1. 366 с.
64.
Політика і культура. Київ. Центр навчальної культури. 2012. №24. с. 20.
65.
Попередження, виявлення і подолання випадків насильства в сім'ї та жорстокого
поводження з дітьми: тренінговий курс. Т.В. Журавель, Н.М. Коробченко, О.М.
Нікітіна, О.Ф. Сафронова; [за заг. ред. О.В. Безпалько, Т.В. Журавель]. Київ:
ВГЦ "ВОЛОНТЕР", 2011. 274 с.
66.
Правові та кримінологічні засади запобігання насильству в сім'ї: Навч. посіб. За
заг. ред.О.М. Джужі, І.В. Опришка, О.Г. Кулика. Київ: Національна академія
внутрішніх справ України. 2012. 328 с.
67.
Проблема насильства над дітьми у сім'ї за умов мінливої зб. наук. тр. Відп. ред. О. В. Бессчетнова. Миколаїв:
вид-во "Миколаїв", 2006. 180 с.
68.
Проблемні сім'ї: діти та батьки. Якубова Ю.М., Антонова-Турченко О.Т., Святненко
Г.В., Посковка П.М. Київ: Студцентр, 1998. 138 с.
69. Проект „Проблеми жінок в Україні” (Звіт про
дослідження). Київський міжнародний інститут соціології. Київ: Логос, 2011. 247
с.
70.
Психотерапевтична енциклопедія. За ред. Б.Д. Карвасарського. Львів: Основа,
2007.
71.
Основи практичної психології. В. Панок В., Т. Титаренко, Н. Чепелєва. Київ:
Либідь, 2011.
72. Роджерс К. Погляд психотерапію. Становлення
людини. Київ: Прогрес-Універс, 2014.
73.
Рутман А. Надання медико-психологічної та правової допомоги дітям та підліткам,
які постраждали від насильства: методич. Рекомендації. А. Рутман. Львів, 1996.
138 с.
74.
Савчук О. Тренінг асертивності для жінок, які зазнали насильства. Соціальна
політика і соціальна робота. 2000. №2. 94 с.
75.
Савчук О. Наслідки подружнього насильства: індивідуально-психологічна
перспектива. Наукові записки (спецвипуск). Київ: Кондор, 2012. 383 с.
76.
Самосвідомість та захисні механізми особистості. Хрестоматія. Суми: Вид. будинок "Бахрах-М",
2010.
77.
Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник за ред. проф. А.Й.
Капської. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 325 с.
78.
Соціальна робота в Україні: Практична психологія у соціальній роботі. Київ:
ДЦССМ, 2013.
79.
Соціальна робота в Україні: навч. посіб. І. Д. Звєрєва, Г. М. Лактіонова. Київ:
Центр навчальної літератури, 2012. 256 с.
80.
Соціальна робота: психологічний аспект: Навчальний посібник. За редакцією проф.
А.Й. Капської. Київ: центр навчальної літератури, 2012. 352 с.
81.
Соціальна робота в Україні: теорія та практика: Посібник для підвищення
кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді: у 2 ч. за заг.
ред. А. Я. Ходорчук. Київ: УДЦССМ, 2011. -213 с.
82.
Соціальна робота з жінками, які зазнали насильства. Під. ред. В.І. Жукова: У 2
т., Т.2. Київ.: А.С.К., 2011. 214 с.
83.
Стан системи попередження насильства в сім’ї в Україні: правові, соціальні,
психологічні та медичніаспекти. Бондаровська В.М., Кочемировська О.О.,
Лактіонова Г.М, Онишко Ю.В., Хаар Р., Христова Г.О. заг. ред. О. Кочемировська.
Київ: Вид-во ФОП Клименко Ю.Я., Київ: Логос, 2010. с. 173.
84.
Сучасна молодіжна політика і соціальна робота в Україні. За ред. Якименко В.І. Київ:
А.С.К., 2011. 246 с.
85.
Теорія і методи соціальної роботи: підруч. Т. В. Семигіна, І. І. Мигович, І. М.
Грига. Київ: Академвидав, 2012. 327 с.
86.
Фірсов М.В., Шапіро Б.Ю. Психологія соціальної роботи: Зміст та методи
психосоціальної практики. Київ: Академія, 2012.
87.
Фіцжеральд Р. Еклектична психотерапія. Львів: Основа, 2011.
88.
Фірсов М.В. Психологія соціальної роботи: Зміст та методи психосоціальної
практики: навч. посібник для студ. вищ. Навчальних закладів. Київ: Сфера, 2011.
292 с.
89.
Холостий Є.І. Соціальна робота з сім'єю: Навчальний посібник – 2-ге вид. Київ:
«Дашков і Ко°», 2008. с. 37.
90.
Холостова Є.І. Соціальна робота: навчальний посібник. Київ: Кондор, 2012. 226 с.
91.
Холостова Є.І. Технології соціальної роботи: підручник. Київ: Атіка, 2013. 245
с.
92.
Христинко В.Є. Психологія жертви Харків: Консум, 2011.
93.
Х'єлл Л., Зіглер Д. Теорії особистості. Львів: Основа, 2010.
94.
Цвєткова Н.А. Теорія та технологія психосоціальної роботи з жінками: Навчальний
посібник. Полтава: ПГПІ, 2013. 396 с.
95.
Шаргородська С. Насилля в сім”ї: види, наслідки, шляхи подолання. Соціальний
педагог. 2007. №2. с.14-16.
96.
Шендеровський К.С. Попередження насильства в сім’ї: К.С. Шендеровський, О.Ф.
Сафронова. Психол. газ. 2005. № 21. с. 5–21; № 22. с. 7–18.
97. Яремчук Е.Г., Юстіцкіс. Психологія та
психотерапія сім'ї. Львів: Основа, 2012.
ДОДАТОК
А
Анкета
з вивчення організації соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства (для
клієнтів КЗ «З надією в майбутнє»)
Шановні
клієнти КЗ «З надією в майбутнє» м. Кривий Ріг!
Просимо
Вас відповісти на питання анкети, метою якої є вивчення організації соціального
обслуговування жінок, що опинилися у важкій життєвій ситуації. Будь ласка,
уважно ознайомтеся з кожним із питань, виберіть свій варіант відповіді та
запишіть у відведені для цього рядки.
Дані
опитування будуть представлені в узагальненому вигляді.
1.
Як часто Ви звертаєтесь до Кризового центру для жінок за отриманням допомоги?
а) вперше;
б) кілька разів;
в) регулярно;
2.
Оцініть доступність інформації щодо порядку надання послуг:
а) повністю задоволений;
б) частково задоволений;
в) повністю незадоволений;
3.
З яких джерел інформації Ви дізналися про цю установу?
а) від родичів, сусідів, знайомих;
б) із газет, радіо, телебачення;
в) з Інтернеті;
г) від працівників Кризового Центру;
д) інше;
4.
Оцініть комфортність приміщення Кризового центу для жінок:
а) повністю задоволений;
б) частково задоволений;
в) повністю незадоволений;
5.
Чи виникали у Вас проблеми в оформленні документів для отримання послуг?
а) так;
б) ні;
в) важко відповісти;
6. Чи задовольняють Вас умови надання
послуг?
а) повністю задовольняють;
б) частково задовольняють;
в) повністю не задовольняють;
7.
Оцініть рівень Вашої задоволеності ввічливістю та компетентністю співробітників
Кризового центру для жінок:
а) повністю задоволений;
б) частково задоволений;
в) повністю незадоволений;
8.
Чи порадите Ви (за потреби) своїм родичам, знайомим звернутися до Кризового
центру для жінок?
а) так;
б) ні;
в) важко відповісти;
9.
Чи вдалося Вам на момент звернення отримати реальну допомогу в Кризовому центрі
для жінок?
а) так;
б) ні;
в) важко відповісти;
10.
Що Вам дає соціальне обслуговування у цій установі?
а) почуття захищеності та впевненості;
б) підвищення самооцінки;
в) забезпечення повноцінного життя;
г) зменшення відчуття провини;
д) інше;
11.
Яка соціальна послуга Центру виявилася найбільш корисною для Вас? а)
психологічна допомога;
б) «укриття від агресора»;
в) матеріальна допомога;
г) допомога в оформленні документів;
д) інше;
12.
Як Ви вважаєте, чи необхідно створювати в місті соціальні установи у вигляді
«Кризисного Центру» для людей, які потрапили у безвихідь, де їм змогли б надати
кваліфіковану допомогу та захист?
а) так;
б) ні;
в) важко відповісти;
13.
Хто, на Вашу думку, може надати реальну допомогу жінкам, які потрапили до
складної життєвої ситуації? (Можливо кілька варіантів відповіді)
а) дільничні інспектори;
б) прокуратура, суд;
в) спеціалісти Кризового центру;
г) психолог;
д) рідні, друзі;
е) інше;
14.
Ваші відгуки та пропозиції щодо організації соціальної роботи з жінками, які
опинилися у важкій життєвій ситуації
________________________________________________________________________________________________________________________________________
15.
Вкажіть свій соціальний стан:
а) робітник;
б) фахівець із середньою освітою;
в) фахівець із вищою освітою;
г) підприємець;
д) безробітний;
е) інше;
16.
Вкажіть Ваш вік_______________________________________________
Дякуємо Вам за участь в анкетуванні!
ДОДАТОК
Б
Анкета
з вивчення організації соціальної роботи з жінками, які зазнали насильства (для
фахівців КК «З надією в майбутнє»)
Шановні
спеціалісти КЗ «Кризисний центр для жінок» м. Кривий Ріг! Просимо Вас
відповісти на питання анкети, метою якої є вивчення організації соціального
обслуговування жінок, що опинилися у важкій життєвій ситуації. Будь ласка,
уважно ознайомтеся з кожним із питань, виберіть свій варіант відповіді та
запишіть у відведені для цього рядки.
Дані
опитування будуть представлені в узагальненому вигляді.
1.
Оцініть доступність інформації щодо порядку надання послуг:
а) повністю задоволений;
б) частково задоволений;
в) повністю незадоволений;
2.
Як Ви вважаєте, з яких джерел, жінки дізнаються про цю установу?
а) родичі, сусіди, знайомі;
б) із газет, радіо, телебачення;
в) з Інтернету;
г) від працівників Центру;
д) інше;
3.
Оцініть комфортність приміщення Кризового центру для жінок:
а) повністю задоволений;
б) частково задоволений;
в) повністю незадоволений;
4.
Оцініть доступність послуг центру:
а) повністю задоволений;
б) частково задоволений;
в) повністю незадоволений;
5.
Як Ви вважаєте, чи виникають у клієнтів труднощі в оформленні документів для
надання послуг Центру?
а) так;
б) ні;
в) важко відповісти;
6.
Чи задовольняють Вас умови надання послуг?
а) повністю задовольняють;
б) частково задовольняють;
в) повністю не задовольняють;
7.
Чи проводяться у Центрі курси підвищення кваліфікації для співробітників?
а) так;
б) ні;
в) ні, але хотілося б;
г) у цьому немає потреби;
8.
Як Ви думаєте, які особисті якості найбільш важливі при роботі з жінками, які
опинилися у важкій життєвій ситуації?
а) доброта;
б) уважність;
в) емпатія;
г) комунікабельність;
д) тактовність;
е) інше;
9. Чи порадите Ви (за потреби) своїм
родичам, знайомим звернеться до Кризового центру для жінок?
а) так;
б) ні;
в) важко відповісти;
10.
Як Ви вважаєте, чи вдається жінкам отримати реальну допомогу у Кризовому центрі
для жінок?
а) так;
б) не зовсім;
в) ні;
г) важко відповісти;
11.
Як Ви вважаєте, яка соціальна послуга, що надається в Центрі, є найбільш
затребуваною?
а) психологічна допомога;
б) «укриття від агресора»;
в) матеріальну допомогу;
г) допомога в оформленні документів;
д) інше;
12. Як Ви вважаєте, чи необхідно
створювати у місті соціальні установи у вигляді «Кризисного Центру» для людей,
які потрапили у безвихідне становище, де їм змогли б надати кваліфіковану
допомогу та захист?
а) так;
б) ні;
в) важко відповісти;
13.
Хто, на Вашу думку, може надати реальну допомогу жінкам, які потрапили до
складної життєвої ситуації? Можете вибрати кілька варіантів відповіді.
а) дільничні інспектори;
б) прокуратура, суд;
в) спеціалісти Кризового центру для
жінок;
г) психолог;
д) рідні, друзі;
е) інше;
14. Ваші відгуки та пропозиції щодо вдосконалення
організації соціальної роботи з жінками, які опинилися у важкій життєвій
ситуації_________________________________________________________________________________________________________________________________;
15.
Як давно Ви працюєте у цьому Центрі?
а) до року;
б) від року до трьох;
в) понад три роки;
16.
Вкажіть Вашу освіту:
а) вища професійна;
б) середня професійна;
в) інше;
17. Вкажіть Ваш вік________________________________________;
Дякуємо Вам за участь в
анкетуванні!
Немає коментарів:
Дописати коментар